French
DeutschПотоцький Роман-Антоній — Вікіпедія
| Роман Потоцький | |
|---|---|
 | |
| Народження | 3 червня 1893 Варшава |
| Смерть | 5 вересня 1971 (78 років) Краків |
| Країна | Польська Республіка |
| Приналежність | Російська імперія, Польська Республіка |
| Рід військ | кавалерія |
| Роки служби | 1919 - 1920 |
| Звання | ротмістр |
| Війни / битви | Польсько-українська війна (1918-1919), Польсько-радянська війна (1919-1920) |
| Титул | граф |
| Рід | Потоцькі |
| По відставці | промисловець |
| Діти | Countess Maria Potockid[1], Count Roman Potockid[1], Countess Elisabeth Potockad[1], Countess Helena Potockid[1] і Count Marek Potockid[1] |
Пото́цький Рома́н-Анто́ній (пол. Roman Antoni Potocki; 3 червня 1893 Варшава – † 5 вересня 1971 Краків) — граф, польського, українського походження, гербу Пилява. Військовий діяч, землевласник, промисловець, фахівець у галузі цукроваріння, мемуарист.
Біографія[ред. | ред. код]
Найстарший син графа Юзефа-Миколая Потоцького.[2] Матір княгиня Гелена-Августа Радивил (донька Антонія-Вільгельма Радивила, 14-го ордината Несвізського). Молоді роки проводив у родовому маєтку в селі Антоніни, що на Хмельниччині. Навчався у Лондоні в гімназії Downside. Учасник боротьби за незалежність Польщі у 1918-1920 роках. У 1919 році в лавах Війська Польського брав участь у боях на вулицях Львова проти Української Галицької Армії. Учасник Польсько-радянської війни (1919-1920) та великий прихильник ідеї Юзефа Пілсудського, яка полягала у створенні федерації Польської Республіки та Української Народної Республіки.[3] У 25 років став ротмістром. Служив у 17-му Полку Уланів Великопольських. У міжвоєнний період промисловець, як і батько зіграв значну роль у розвитку цукроваріння на Волині. Після 1920-го року втратив 3 цукрові заводи які залишились на території України, що відійшла більшовикам за Ризьким мирном договором. Відомо, що у 1924 та 1935 роках був одним з власників Бабинського цукрозаводу. Повністю володів Корецьким цукрозаводом. Зокрема обидва за його участі модернізовані та значно посилені у виробничих потужностях. Мав основний маєток на Волині у Деражному та маєток у сусідньому з Корцем селі Сторожів. У Корці розміщувалась приватна фірма "Potocki".
З 1929 року у шлюбі з князівною Ганною-Марією Святополк-Четвертинською, донькою князя Северина Святополка-Четвертинського та графины Софії Пшездецької. Весілля відбулося у Варшаві. Відомі діти Романа Потоцького та Ганни-Марії (Ганка) Святополк-Четвертинської: Марія-Гелена, Роман, Ельжбета-Марія, Гелена-Альберта, Марек.
З початком Другої світової війни разом з відступаючими польськими військами емігрував до Румунії. Після вторгнення в Польщу Червоної Армії 17 вересня 1939 року матір, дружина та діти три місяці перебували у Деражному, згодом виїхали до Польщі. Всі маєтки Потоцьких на Волині та Галичині були націоналізовані радянською окупаційною владою. Певний час проживав у Франції, в замку Монтрезор. Згодом переїхав до Польщі. Автор мемуарів які написав у замку Монтрезор та місті Краків (1968 - 1969). Видані у 2018 році за сприяння сина Марка Потоцького та онуків.
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- Roman Potocki. "W trzech wojnach". Editions Spotkania. 2018.
- Biblioteka Narodowa. [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- W mroku historii [1] [Архівовано 20 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Потоцький, Роман (2018). "W trzech wojnach" (польська) . Варшава: Editions Spotkania. с. 17. ISBN 978-83-7965-216-7.
- ↑ Потоцький, Роман (2018). "W trzech wojnach" (польська) . Варшава: Editions Spotkania. с. 309. ISBN 978-83-7965-216-7.
|
