Правнича допомога — Вікіпедія

Правнича^[1] (правова, юриди́чна) допомо́га — це професійна діяльність юристів, спрямована на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища.

Правнича допомога передбачає, як правило, юридичне представництво та доступ до судової системи.

Згідно з Законом України «Про безоплатну правничу допомогу», правнича допомога — надання правничих послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення^[2].

Конституція України:

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (стаття 59).
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (стаття 131²).

Правничими послугами є:

надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
забезпечення захисту особи від обвинувачення;
надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації^[2].

Види правничої допомоги[ред. | ред. код]

Правнича допомога може бути платною і безкоштовною; первинною і вторинною; судовою і позасудовою; розподілятися за галузями (у кримінальних, цивільних, сімейних, адміністративних справах…), за стадіями (на етапі дізнання, досудового слідства, розгляду справи судом), суб'єктом надання (адвокат / інший фахівець у галузі права / законний представник / державний орган…), суб'єктом права на правову допомогу тощо.

Принципи правничої допомоги[ред. | ред. код]

Принципами правничої допомоги, спільними для всіх її видів, можна вважати:

верховенство права
законність
доступність
якісність
конфіденційність
уникнення конфлікту інтересів
гарантоване державне фінансування безоплатної правової допомоги.

Безоплатна правнича допомога[ред. | ред. код]

Докладніше: Безоплатна правова допомога

Безоплатна правнича допомога — правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначаються Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»^[3].

Безоплатна первинна правнича допомога включає такі види правових послуг:

надання правничої інформації;
надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правових послуг:

захист від обвинувачення;
здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
складення документів процесуального характеру.

Міністерство юстиції України утворило центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі^[4].

Урядом затверджені Порядок і умови проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правничвої допомоги^[5].

Оплатна правничої допомога[ред. | ред. код]

«У Швейцарії... в адвокатській конторі можна побачити картину-алегорію: двоє клієнтів тягнуть кожен до себе за налигача спірну корову, в той час як адвокат, ігноруючи їхні марні зусилля, сидить і цю корову доїть»

— Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). К., 2013. С. 25

Адвокатська діяльність за своїм змістом є незалежною професійною діяльністю адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту^[6] переважно на оплатній основі.

Докладніше: Адвокат

Конституційний Суд України у справі про право вільного вибору захисника^[7] роз'яснив, що поряд із адвокатурою і визначеними процесуальним законом особами правничу допомогу можуть надавати також суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, визначеному законодавством України; об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод; «інші фахівці у галузі права» які за законом мають право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи^[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Термін правнича допомога з'явився в Конституції України 30 вересня 2016 року [1] [Архівовано 2017-01-16 у Wayback Machine.]
В іноземних мовах терміни правовий і правничий, як правило, не розрізняються.
↑ ^а ^б Стаття 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 24 травня 2019.
↑ Про безоплатну правову допомогу: Верховна Рада України; Закон від 02.06.2011 № 3460-VI. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 24 травня 2019.
↑ Про утворення центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги: Мін'юст України; Наказ від 02.07.2012 № 968/5
↑ Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги: Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок, Умови від 28.12.2011 № 1362
↑ Стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
↑ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника): Конституційний Суд; Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000. Справа N 1-17/2000. Архів оригіналу за 17.10.2013. Процитовано 29.10.2012.
↑ Див. також Європейський суд з прав людини: Справа «Загородній проти України» (Заява № 27004/06)(англ.) (переклад українською^{[недоступне посилання з червня 2019]})

Посилання[ред. | ред. код]

Право на правову допомогу // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
Юридична допомога // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу: Постанова Кабінету Міністрів України; Порядок, Методика, Перелік від 17.09.2014 № 465
Про утворення Координаційного центру з надання правової допомоги та ліквідацію Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції: Кабінет Міністрів України; Постанова, Положення, Перелік від 06.06.2012 № 504
Що таке правова допомога?
Координаційний центр з надання правової допомоги
Правова допомога для біженців на сайті УВКБ ООН
Київський міський центр правової допомоги

Джерела[ред. | ред. код]

Словарь основных уголовно-процессуальных понятий и терминов // А. М. Баранов, П. Г. Марфицин.
Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України. Академічний курс. Підруч.: У 2 т. / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: ТОВ "Ви-давництво «Юридична думка», 2006. — 544 с., 800 с.

Література[ред. | ред. код]

С. О. Галаган. Правова допомога // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Тертишник В. М., Одинцова І. М. Правнича допомога та захист в кримінальному процесі: концепти та колізії правових реформ. Наше право. 2017. № 4. С. 164-171.
Тертишник В. М. Правнича допомога та захист у кримінальному процесі: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., академіка НАН України Ю. С. Шемшученко. Київ: Алерта, 2018. 480 с.

[1] Термін правнича допомога з'явився в Конституції України 30 вересня 2016 року [1] [Архівовано 2017-01-16 у Wayback Machine.]
В іноземних мовах терміни правовий і правничий, як правило, не розрізняються.

[:0-2] а ^б Стаття 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 24 травня 2019.

[3] Про безоплатну правову допомогу: Верховна Рада України; Закон від 02.06.2011 № 3460-VI. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 24 травня 2019.

[4] Про утворення центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги: Мін'юст України; Наказ від 02.07.2012 № 968/5

[5] Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги: Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок, Умови від 28.12.2011 № 1362

[6] Стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

[7] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника): Конституційний Суд; Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000. Справа N 1-17/2000. Архів оригіналу за 17.10.2013. Процитовано 29.10.2012.

[8] Див. також Європейський суд з прав людини: Справа «Загородній проти України» (Заява № 27004/06)(англ.) (переклад українською^{[недоступне посилання з червня 2019]})

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]