Православна церква галлів — Вікіпедія

Православна церква галлів
Тип християнська конфесія[d]

Православна церква галлів (ПЦГ; фр. Église Orthodoxe des Gaules, EOG) — самоврядна православна церква, що складається з двох єпархій. Вона була сформована в 2006 році з метою повернення православної християнської віри людям західних земель, особливо за допомогою відновлених форм давньогалліканського культу. ПЦГ є частиною Союзу Західних Православних Церков, а її предстоятелем є єпископ Григорій (Мендес), єпископ Арльський і настоятель монастиря Святого Михаїла та Святого Мартіна поблизу Лузе у Франції.

Переконання[ред. | ред. код]

ПЦГ підтримує традиційні православні вірування та практику та підтверджує вчення семи великих соборів. Підтвердивши богословські висловлювання останніх чотири рад, ПЦГ відкидає застосування до орієнтальними православним церквам засуджень цих рад від монофізитства.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Східне православ’я[ред. | ред. код]

Різниця між літургійним баченням Ковалевського, з одного боку, та Шамбо та Менсбругге, з іншого, а також новини про плани патріарха Московського Олексія І посвятити Ковалевського в єпископи WOC призвели до конфлікту. Помилкові звинувачення в некоректності по Ковалевському, принесені Шамба і Mensbrugghe в 1953 році, в результаті рішення по якому приймається Патріарх, щоб видалити Ковалевський від його ролі адміністратора WOC без подальших досліджень. Коли згодом обман був здійснений після остаточного розслідування у вересні того ж року, до Ковалевського був посланий посланник для вибачення за поспішне рішення. Однак було вже пізно. Ковалевський вже звільнився з РПЦ, і парафії та більшість духовенства ЗПЦ відійшли з ним. [2]

Орієнтальне православ’я[ред. | ред. код]

Після періоду переговорів, третя група була прийнята до складу Французької коптської православної церкви (FCOC) у 2000 році. До цієї групи входили наступні громади, а також ряд інших різнопланових священнослужителів:

Однак кілька років потому, у 2005 році, абат Маркос видав лист, наполягаючи на тому, що духовенство повинно прийняти коптський обряд і, крім того, заявляючи, що використання західних літургій ним ніколи не було дозволено. Отримавши можливість оскаржити це рішення, постраждале духовенство звернулось до папи Олександри Шенуди III з Олександрії в лютому 2006 року з проханням про аудиторію для подальшого обговорення цього питання. Коли до червня того ж року вони не отримали відповіді, стало зрозуміло, що перебування в FCOC означало б відмову від їхньої західно-православної літургійної та духовної спадщини. Тому духовенство звільнилося з FCOC, взявши із собою свої громади. [4]

Західне православ’я[ред. | ред. код]

Рішення абви Маркоса 2005 року призвело до короткого періоду церковної ізоляції для цих західних православних християн. Беручи до уваги історію ворожнечі до західного обряду серед східних церков та неодноразові труднощі, які це спричинило, духовенство та миряни, які відокремилися від FCOC, разом із низкою інших духовенств та мирян, зібралися, щоб сформувати православну церкву галлами та обрав єпископом отця Мішеля Мендеса.[5]

У роки стабільності з тих пір, завдяки органічному розширенню та заснуванню нових громад, ПЦГ зросла чисельно і сьогодні включає низку парафій, місій та монастирських громад у Франції, Швейцарії, Бельгії, Польщі, Сполучених Штатах Америки, Каталонії та Великої Британії.[6]

У серпні 2018 року, духовенство Священичого Братства Святих Кирила і Мефодія, разом з прихожанами, були отримані єпископом Григорієм і встановив своїм указом в якості польського екзархату OCG з єпископом здатний-Станіслаус Sawickiego як його екзархом.[7]

Відносини з іншими церквами[ред. | ред. код]

Станом на квітень 2009, the ПЦГ is in full communion with the Ukrainian Orthodox Church in America.[8][a]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ This organization has used the legal name Ukrainian Orthodox Church in America since 2005.[9]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Manifesto of the Orthodox Church of the Gauls.
  2. ↑ http://sainte-genevieve-paris.fr/la-confrerie-saint-photius-la-rupture-de-1953-conference-ete-2013-complement-de-janv-2014 The canonical rupture of 1953 between The Orthodox Church of France and the Moscow Patriarchate, or "How the murderers accuse the victim"
  3. ↑ Nottingham, Theodore J. Bethanie: a place of renewal. centre-bethanie.org. Gorze, FR: Centre de Rencontres Spirituelles. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  4. ↑ Dossier rupture d'un groupe de prêtres avec l'Église Orthodoxe Copte Francaise [Record of the separation of a priests groups from the French Coptic Orthodox Church]. eocf.free.fr (фр.). Etudes sur l'Orthodoxie Copte en France. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014.
  5. ↑ http://www.dailymotion.com/video/x2lguf_extrait-du-sacre-de-monseigneur-gre_news
  6. ↑ Annuaire de l'Eglise [Directory of the Church]. eglise-orthodoxe.eu (фр.). Luzé: Eglise Orthodoxe des Gaules. Архів оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  7. ↑ http://www.eglise-orthodoxe.eu/exarchat_pologne.htm
  8. ↑ Interjurisdictional intercommunion. uaocamerica.org. Ukrainian Orthodox Church in America. Архів оригіналу за 24 квітня 2016.
  9. ↑ A history of our jurisdiction. uaocamerica.org. Ukrainian Orthodox Church in America. Архів оригіналу за 24 лютого 2014.

Шаблон:OrthodoxWiki

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Православна_церква_галлів&oldid=37526319