Право соціального забезпечення — Вікіпедія

Право соціального забезпечення — сукупність правових норм, що регулює специфічним методом суспільні відносини з приводу розподілу частини валового внутрішнього продукту шляхом надання населенню компетентними органами в порядку соціального страхування і соціального забезпечення грошових виплат, медичної та лікарської допомоги, соціальних послуг або пільг за нормами і в порядку, визначеному законодавством, а також відносини з реалізації, захисту та відновленню конституційного права громадян на соціальне забезпечення[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Захаров, М. Л., Тучкова, Э. Г. Право социального обеспечения России. — Волтерс Клувер (WoltersKluwer), 2004. — С. 71-77. — ISBN 5-466-00004-3.

Посилання[ред. | ред. код]