Праксеологія — Вікіпедія

Праксеологія та праксіологія (від грец. πράξις — дія та грец. λογία} — мова, вчення) — галузь досліджень, що вивчає людську діяльність, зокрема в аспекті її ефективності.

Термін вперше використав у 1890 році французький соціологі і філософ Альфред Еспінас.

Розвиток праксеології пов'язаний із австрійською школою економіки і, особливо, роботами Людвіга фон Мізеса. Основна робота Людвіга фон Мізеса має назву «Людська діяльність: трактат з економічної теорії» («Human Action: A Treatise on Economics»), 1949 р., США. Завдяки цій фундаментальній праці найбільш розробленим розділом праксеології є економічна теорія в її «австрійському» варіанті.

Людвіг фон Мізес про виникнення праксеології: "З політичної економії класичної школи виникла загальна теорія людської діяльності - праксеологія"^[1].

Праксеологія інтенсивно розвивалася у Польщі завдяки зусиллям Тадеуша Котарбіньського.

В Україні праксеологією займався Євген Слуцький.

Походження та етимологія[ред. | ред. код]

Виникнення терміну "праксеологія" часто приписують Луї Бурдо (фр. Louis Bourdeau) (1824-1900) - французькому соціологу і філософу, автору класифікації наук, який у праці "Теорія наук: загальний план наук" (Théorie des sciences: Plan de Science intégrale) 1882 р. зазначає:

Через їх подвійну природу спеціальності та загальності ці функції мають бути предметом окремої науки. Деякі його частини вивчаються давно, тому що саме цей вид досліджень, основним предметом якого могла б бути людина, завжди викликав найбільший інтерес. Фізіологія, гігієна, медицина, психологія, історія тварин, історія людства, політична економія, мораль і т. д. представляють собою фрагменти науки, яку ми б хотіли заснувати, але як фрагменти, розрізнені й неузгоджені, залишилися дотепер лише частинами окремих наук. Їх потрібно з’єднати і зробити цілим, щоб підкреслити порядок цілого та його єдність. Тепер у вас є наука, поки що безіменна, яку ми пропонуємо називати праксеологією (від πραξις — дія) або, посилаючись на вплив середовища, мезологією (від μεσος — середовище).^[2]

Однак цей термін був використаний принаймні один раз раніше (з невеликою різницею у написанні), у 1608 році, Клеменсом Тимплером у його Philosophiae Practicae systema methodicum:

Структура праксеології[ред. | ред. код]

Людвіг фон Мізес розглядав економічну теорію як суб-дисципліну праксеології.

У 1951 р. Мюррей Ротбард виділив підрозділи праксеології наступним чином:

A. Теорія ізольованого індивідуума (Економіка Робінзона Крузо, англ. Crusoe Economics)

B. Теорія добровільного міжособистого обміну, каталактика (Catallactics, or the Economics of the Market)

1. Бартер

2. За допомогою засобів обміну

a. На вільному ринку (On the Unhampered Market)

b. Ефекти від насильницького втручання у ринок (Effects of Violent Intervention with the Market)

c. Ефекти насильницького скасування ринку (соціалізм) (Effects of Violent Abolition of the Market)

C. Теорія війни - ворожа діяльність (The Theory of War – Hostile Action)

D. Теорія ігор (Джон фон Нейман, Оскар Морґенштерн)

E. Невідомі.

У теперішній час теми C, D та E залишаються відкритими дослідницькими проблемами.

Людвіг фон Мізес про праксеологію[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Людська діяльність: Трактат з економічної теорії

	Теорію каталактики необхідно вибудувати на твердому фундаменті загальної теорії людської діяльності - праксеології.
— Людська діяльність: трактат з економічній теорії, 1949

	Вивчення власне економічних проблем не може не починатися з дослідження акту вибору; економічна теорія стала частиною, й яка на сьогоднішній день є найбільш розробленою, більш універсальної науки праксеології.
— Людська діяльність: трактат з економічній теорії, 1949

Джерела[ред. | ред. код]

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015
ПРАКСЕОЛОГІЯ //Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література[ред. | ред. код]

Праксеологія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 512. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
М. Хилько. Праксеологія політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.607 ISBN 978-966-611-818-2

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

↑ Фон Мизес, Людвиг (2016). Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории (рос.) . Челябинск: Социум. ISBN 978-5-91603-093-8.
↑ Bourdeau, Louis (1882). "Théorie des sciences: Plan de Science intégrale". Lilliad - Université de Lille - Sciences et Technologies. Tome Second: 463. Retrieved 4 February 2017

	Це незавершена стаття з економіки.Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Фон Мизес, Людвиг (2016). Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории (рос.) . Челябинск: Социум. ISBN 978-5-91603-093-8.

[2] Bourdeau, Louis (1882). "Théorie des sciences: Plan de Science intégrale". Lilliad - Université de Lille - Sciences et Technologies. Tome Second: 463. Retrieved 4 February 2017

[1]

[2]