Премія Міс ван дер Рое — Вікіпедія

Премія Міс ван дер Рое
англ. European Union Prize for Contemporary Architecture – Mies van der Rohe Award
Країна  Бельгія
Тип архітектурна преміяd і тимчасова виставкаd
На честь: Людвіг Міс ван дер Рое
Нагородження
Засновано: 1987
Нагороджені:
Черговість
Сайт miesarch.com

Премія Європейського Союзу в галузі сучасної архітектури — нагорода Міс ван дер Рое (англ. The European Union Prize for Contemporary Architecture — Mies van der Rohe Award) — дається один раз у два роки коштом Європейського Союзу та Фонду Міса ван дер Рое, Барселона,[1] ' для визнання і винагороди якості архітектурних творів у Європі. Названа на честь Людвіга Міса ван де Рое Церемонія вручення проходить в кінці травня в Барселоні, в стінах павільйону Німеччини — твору Міса ван де Рое.

Премія заснована 1987 року в рівноправному партнерстві між Європейською комісією, Європейським парламентом та Фондом Міса ван дер Рое. Премія відкрита для всіх робіт, завершених у Європі протягом дворічного періоду до видачі призу. Ці роботи представляються незалежними експертами, національними архітектурними об'єднаннями та консультативним комітетом премії, а потім оцінюються журі, яке визначається для кожного видання. П'ять робіт-фіналістів відвідує журі, яке обирає переможця (Prize Winner) і Новітнього архітектора (Emerging Architect Winner).

Починаючи з 2016 року, нова категорія премії для молодих талантів архітектурної премії (Young Talent Architecture Award, YTAA), висвітлює фінальні дипломні проекти випускників: архітекторів, ландшафтних архітекторів та міських дизайнерів.

На премію 2019 року номінували сім українських робот — Експозиція «Земля вовків та ведмедів» в Черкаському зоопарку, театр на Подолі, будівлю школи Pechersk School International[2], Дачний готель Глібівка, Rock house, Центр Митрополита Андрея Шептицького, Stage.

Список переможців премії[ред. | ред. код]

Рік Архітектор(и) Перемоги Будинок Розташування
1988 Альваро Сіза Банко Борхес е Ірмао Португалія Віла-ду-Конде
1990 Сер Норман Фостер Новий Термінал Аеропорту Станстед Велика Британія Лондон
1992 Естеве Бонелл і Франсеск Риус Муніципальний Спортивний Стадіон Іспанія Бадалона, Барселона
1994 Ніколас Гримшоу Міжнародний залізничний вокзал Ватерлоо в Лондоні Велика Британія Лондон
1996 Домінік Перро Національна бібліотека Франції Франція Париж
1998 Петер Цумтор Дім мистецтв Брегенц Австрія Брегенц
2001 Рафаель Монео Центр Kursaal Іспанія Сан-Себастьян
2003 Заха Хадід Стоянка і зупинка Енайм Північ Франція Енайм, Страсбург
2005 Рем Колхас Посольство Нідерландів В Берліні Німеччина Берлін
2007 Mansilla+Tuñón Arquitectos Музей сучасного мистецтва Кастільї та Леону Іспанія Леон
2009 Снехетта Норвезький національний театр опери та балету Норвегія Осло
2011 Девід Чіпперфілд Новий Музей[3] Німеччина Берлін
2013 Henning Larsen Architects і студія Олафура Еліассона Концертний зал Харпа[4] Ісландія Рейк'явік
2015 Бароцці Вейга Філармонія в Щецині[5] Польща Щецін
2017 NL Architects and XVW architectuur DeFlat Kleiburg Нідерланди Амстердам

Список Новітніх Архітекторів[ред. | ред. код]

Рік Архітектор(и) Будинок Розташування
2001 Флоріан Наглер Кауфманн Хольц АГ, Центр дистрибуції Німеччина Бобінген
2003 Юрген Майєр Х. Stadthaus Scharnhauser Park Німеччина Остфільдерн
2005 NL Architects BasketBar Нідерланди Утрехт
2007 Bevk Perovic arhitekti Факультет математики, фізики та математики Словенія Любляна
2009 Studio UP Гімназія 46° 09' С. Ш. / 16° 50' Е Хорватія Копрівніца
2011 Bosch.Capdeferro Arquitectures Collage House Іспанія Жирона
2013 Langarita-Navarro Architects Музична Академія Ред Булл Іспанія Мадрид
2015 ARQUITECTURA-G Casa Luz Іспанія Циллерос
2017 MSA and V+ NAVEZ — 5 соціальних об'єктів на північному в'їзді в Брюссель Бельгія Брюссель

Див. також[ред. | ред. код]

  • Список архітектурних премій

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mies Arch. Архів оригіналу за 25 січня 2010. Процитовано 10 листопада 2018.
  2. Проект Pechersk School International номінований на архітектурну премію Mies van der Rohe | Хмарочос. Хмарочос (укр.). 8 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  3. [1], 9 травня 2015 року

Посилання[ред. | ред. код]