Приазовська низовина — Вікіпедія

Приазовська низовина
Країна  Україна

Приазо́вська низовина́ — пологохвиляста низовина на південному сході України, в межах Донецької і Запорізької областей. На сході (у пониззі річки Лозуватки) межує з Причорноморською низовиною, на півночі — з Приазовською височиною, на північному сході — з відрогами Донецької височини, на півдні уступом (завширшки від 10 до 50 м) обривається до Азовського моря.

Ширина низовини — від 20 до 100 км. Переважає плоский ало слабохвилястий рельєф. Пересічні висоти 70—80 м, максимально — до 120 м. Низовина розчленована субмередіальними долинами річок (завглибшки до 80 м), балками та ярами. Подекуди трапляються групи насипних могил заввишки до 10 м.

Найбільші річки: Лозуватка, Обитічна, Кільтиччя, Берда.

З рельєфотворних процесів переважають ерозія, абразія, зсуви, а також прибережні акумулятивні процеси, внаслідок яких утворилися коси: Крива, Білосарайська, Бердянська та Обитічна. Є вапняковий карст.

Домінують сухостепові ландшафти. Природна рослинність збереглася у Хомутівському Степу — відділі Українського степового заповідника.

Геологія[ред. | ред. код]

У геоструктурному відношенні відповідає південно-східному схилу Приазовського виступу Українського щита.

Укладена кристалічними породами — гранітами, гнейсами, мігматитами, сієнітами, які перекриті вапняками, піщаноглинистими відкладами та лесами.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

У межах низовити розташовані: Приазовський національний природний парк, Хомутівський Степ, заказники і пам'ятки природи Гранітні Скелі, Обитічна Коса, Заплава річки Берда, Оголовок Бердянської коси та інші.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]