Привілля (Черкаська селищна громада) — Вікіпедія

село Привілля
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Громада Черкаська селищна громада
Основні дані
Засноване 1840
Населення 1458
Поштовий індекс 84160
Телефонний код +380 626
Географічні дані
Географічні координати 48°51′57″ пн. ш. 37°15′17″ сх. д. / 48.86583° пн. ш. 37.25472° сх. д. / 48.86583; 37.25472Координати: 48°51′57″ пн. ш. 37°15′17″ сх. д. / 48.86583° пн. ш. 37.25472° сх. д. / 48.86583; 37.25472
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Місцева влада
Адреса ради 84160, Донецька обл., Краматорський район, с. Привілля, вул. Соснова, 14
Карта
Привілля. Карта розташування: Україна
Привілля
Привілля
Привілля. Карта розташування: Донецька область
Привілля
Привілля
Мапа
Мапа

Приві́лля — село Черкаської селищної громади Краматорського району Донецької області, України. Населення становить 1458 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село Привілля знаходиться на лівому березі річки Сухий Торець. На протилежному березі розташований Майдан. Через село проходить автодорога Краматорськ — Барвінкове — Лозова та залізниця, станція Торецький.

Економіка[ред. | ред. код]

Молочнотоварна ферма. Комплекс по відгодівлі свиней. Фермерські господарства. Плодово — ягідні плантації. Станція Бантишеве Донецької залізниці Піщаний кар'єр Дружківського рудоуправління. Філія підприємства «Меридіан» — хлібоприймальний пункт, маслоробний, майонезний цехи. Маслоробний цех ФГ «Олена». Значна кількість місцевого населення працює на машинобудівних заводах Краматорська.

Історія та культура[ред. | ред. код]

Село засноване орієнтовно в 1840 році. Маєток пана Бантиша — досить передового за поглядами землевласника. Його стараннями на піщаних ґрунтах висаджені соснові ліси (існують і понині), розчищене русло річки Сухий Торець (нині заболочене), побудовані школи в навколишніх селах (нині зруйновані, останнє будівля старої школи в селі Майдан, відбудована в 1945 г, розібрана в 2009 р.). Розвитку села сприяло знаходження біля лінії залізниці, проведеної всупереч інженерним розрахункам по болотистій місцевості за наполяганням все того ж Бантиша, ім'ям якого і названа станція — Бантишеве.

З листопада 1917 року — під владою УНР.

З 29 квітня по 14 грудня 1918 року — в складі Української Держави.

Під час колективізації у селі було створено колгосп ім. Свердлова.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Будинок культури.
  • Школа.
  • 7 магазинів.
  • ФАП.
  • Кафе.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник воїнам, загиблим у німецько-радянську війну.
  • Бантишівський бір. Ліс, насаджений паном Бантишем на безплідних посушливих піщаних ґрунтах. На узліссі за 200 м від ст. Бантишеве встановлено пам'ятний камінь про закладення бору.
  • Музей народного побуту: експонати просто неба «селянська хата» (сільський будинок) і «млин» (млин) — на в'їзді в с. Прелесне з боку с. Майдан. Якщо бути точним — то цей музей відноситься до Прелесного.

Транспорт і зв'язок[ред. | ред. код]

Залізнична станція — Бантишеве, на станції зупиняються електропоїзди напрямки Слов'янськ — Лозова. Найближча вузлова станція — Слов'янськ. Мається автобусне сполучення з районним центром Краматорськ.

Посилання[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

В селі народився Полоник Василь Петрович (нар. 1930) — український скульптор.