French
DeutschПрип'ять — Вікіпедія
| Прип'ять | |
|---|---|
 | |
| 51°19′59″ пн. ш. 23°47′25″ сх. д. / 51.3332910000277778° пн. ш. 23.79047500002777937° сх. д. | |
| Витік | Україна |
| • координати | 51°19′59″ пн. ш. 23°47′25″ сх. д. / 51.3332910000277778° пн. ш. 23.79047500002777937° сх. д. |
| Гирло | Дніпро[1] |
| • координати | 51°11′30″ пн. ш. 30°28′55″ сх. д. / 51.19166666669477195° пн. ш. 30.48194444447177887° сх. д. |
| Похил, м/км | 0,085 ‰[1] |
| Басейн | басейн Прип'яті |
| Країни: |  Україна,  Білорусь |
| Регіон | Київська область Гомельська область Берестейська обл. |
| Довжина | 775 км |
| Площа басейну: | 121 000 км² |
| Середньорічний стік | 450 м³/с |
| Притоки: | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
При́п'ять (біл. Пры́пяць) — річка в Україні (у Волинській, частково в Рівненській, Київській областях) та в Білорусі. Найбільша за площею басейну, довжиною і водністю права притока Дніпра (впадає в Київське водосховище).
Географія[ред. | ред. код]
Довжина 775 км (на території України — 261 км), площа басейну 121000 км². Долина Прип'яті у верхів'ї виражена слабо, у пониззі чіткіша. Заплава розвинута на всій протяжності, виділяють дві надзаплавні тераси. Ширина заплави у верхній течії 2—4 км і більше; в окремі роки затоплюється на кілька місяців. У пониззі ширина заплави сягає 10—15 км. Річище у верхів'ї каналізоване; нижче — звивисте, утворює меандри, стариці, багато проток (однією з них сполучена з оз. Нобель); є піщані острови. Ширина річки у верхній течії до 40 м, у середній — 50—70 м, у пониззі 100 — переважно 250 м, при впадінні в Київське водосховище — 4—5 км. Дно піщане та піщано-мулисте. Похил річки 0,08 м/км. Живлення мішане.
Для водного режиму характерна тривала весняна повінь, короткочасна літня межень, що порушується дощовими паводками та майже щорічними осінніми підняттями рівня води. На весну припадає 60—65 % річного стоку, вода підіймається на 1—4 м, на ділянках зі звуженою заплавою — на 7 м. Пересічна витрата води в гирлу 450 м³/с. Замерзає на початку грудня, скресає наприкінці березня. Колір води визначається переважанням у басейні річки торфово-болотних ґрунтів. Судноплавна на 577 км, Дніпровсько-Бузьким каналом сполучена з р. Мухавцем (бас. Західного Бугу).
_2019.jpg)
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок поблизу с. Голядин Ковельського району Волинської області. Тече переважно Поліською низовиною на схід, у пониззі — на південний схід.
Притоки[ред. | ред. код]
Сточище Прип'яті має добре розвинуту гідрографічну сітку (10,5 тис. річок та струмків). Більшість приток повністю або частково каналізовано. Правобережні притоки течуть, в основному, територією України, лівобережні — територією Білорусі.
- праві: Тенетиска, Вижівка, Турія, Стохід, Веселуха, Стир, Вибій, Горинь, Ствига, Уборть, Митва, Словечна, Жолонь, Уж.
- ліві: Піна, Ясельда, Бобрик Перший, Цна, Лань, Случ, Бобрик Другий, Птич, Тремля, Іпа, Віт, Брагінка.
Населені пункти[ред. | ред. код]
На Прип'яті — міста Пінськ, Мозир (Білорусь), Прип'ять, Чорнобиль (Україна).
- 1986 року у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС річка та її сточище зазнали радіоактивного забруднення; уздовж берегів Прип'яті споруджено десятки кілометрів дамб для захисту річки від радіоактивних речовин.
Іхтіофауна[ред. | ред. код]
У межах Рівненської області (20 км) рибне населення річки представлене 34-ма видами риб із 9 родин і одним видом круглоротих — міногою українською (Eudontomyzon mariae Berg, 1931), яка внесена до Червоної книги України в категорії зникаючих видів. Окрім міноги, охоронний статус в іхтіофауні річки мають ялець звичайний (Leuciscus leuciscus L.), карась звичайний (Carassius carassius L.) та минь річковий (Lota lota L.) у категорії вразливих, а також бистрянка російська (Alburnoides rossicus Berg, 1924), гольян озерний (Eupallasella percnurus Pallas, 1814), марена дніпровська (Barbus borysthenicus Dybowski, 1862) у категорії зникаючих. Здебільшого трапляються поодинокі екземпляри рідкісних видів, окрім карася звичайного, який трапляється часто. А найчисленнішими у річці є щука, плітка, краснопірка, верховка, верховодка, плоскирка, лящ, в'юн та окунь звичайний. Поодиноко трапляється інвазивний вид — головешка ротань (Perccottus glenii Dybowski, 1877).
Етимологія назви[ред. | ред. код]
Назва річки походить від ст.-укр. При́петь < дав.-рус. Припеть, далі від прасл. *Pri-pętь < *pri + *pęti. Початкове значення «притока». Споріднене зі словами «прип'я́ти», «припина́ти».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 70. — 192 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бужанський А. Ріка Прип'ять та її допливи. Старі водні шляхи між доріччям Чорного моря і Балтиком (географічно-археологічна студія). [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.] — Вінніпег: Інститут дослідів Волині, 1966. — 40 с., мапа
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Prypeć // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 115. (пол.)
- Кадастр іхтіофауни Рівненської області / Гроховська Ю. Р., Воловик Г. П., Кононцев С. В. і ін.; Під ред. Мошинського В. С. і Гроховської Ю. Р. — Рівне: Дока-центр, 2012. — 200 с.
- Фініковський Ю., Солом'янюк Л. Річка Прип'ять: географічні характеристики та історія дослідження [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Любомль та Любомльщина в українській та європейській історії. Науковий збірник. Випуск 63. Матеріали Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, 24 — 25 жовтня 2017 року, м. Любомль. Упоряд. Г.Бондаренко, О.Остапюк, А.Силюк. — Луцьк, 2017
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Прип'ять |
|
| ||||||||||
| |||||||||||