Прискорення розширення Всесвіту — Вікіпедія

Прискорення розширення Всесвіту — висновок із астрономічних спостережень про те, що швидкість розширення Всесвіту збільшується. У формальних фізичних термінах це означає, що космологічний масштабний фактор має додатню другу похідну по часу.

Прискорення розширення всесвіту у моделі Λ-CDM. Лінія часу на цій ілюстрації пролягає від моменту Великого Вибуху (приблизно 13,7 мільярдів років тому) до нинішнього часу.

Прискорене розширення Всесвіту було відкрите в 1998 році при спостереженнях за надновими типу Ia[1][2]. За це відкриття Сол Перлматтер, Браян П. Шмідт та Адам Рісс отримали премію Шоу з астрономії за 2006 рік та Нобелівську премію з фізики за 2011 рік.

До 1998 вважалося, що Всесвіт з часу Великого вибуху спочатку розширювався швидко, а потім дедалі повільніше. Експериментальні свідчення про те, що швидкість розширення зростає, були несподіванкою, однак вони отримали підтвердження з інших джерел: вивчення реліктового випромінювання, великомасштабної структури Всесвіту[3], точних вимірювань віку Всесвіту[4] та точніших спостережень за надновими[5][6].

Пояснення зростання швидкості розширення космосу пов'язане з поняттям темної енергії, названої так тому, що природа її ще незрозуміла. Темна енергія протидіє взаємному гравітаційному притяганню астрономічних об'єктів. Вона може виникати внаслідок ненульового значення космологічної сталої в рівняннях Ейнштейна, однак пропонуються й інші гіпотези: квінтесенція, темна рідина тощо.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Riess, A. et al. 1998, Astronomical Journal, 116, 1009
  2. Perlmutter, S. et al. 1999, Astrophysical Journal, 517, 565
  3. Spergel, D. N., et al. 2003, Astrophysical Journal Supplement, 148, 175
  4. Chaboyer, B., & Krauss, L. M. 2002, Astrophysical Journal Letters, 567, L4
  5. Wood-Vasey, W. M., et al. 2007, Astrophysical Journal, 666, 694
  6. Astier, P., et al. 2006, Astronomy and Astrophysics, 447, 31