Промисловість у космосі — Вікіпедія

Промисловість у космосі — це економічна діяльність у відкритому космосі, у тому числі: видобування корисних копалин з астероїдів, космічне виробництво, космічна торгівля, будівництво здійснюване в космосі, наприклад будівництво космічних станцій, космічна утилізація та космічна реклама.[1]

Космічні промислові зусилля зараз (2020-і роки) перебувають у зародковому стані. Більшість таких розробок, потребували б значної довготривалої присутності людини в космічному просторі та відносно недорогого доступу до космосу. Більшість пропозицій також, вимагатимуть технологічних та інженерних досягнень у таких галузях, як робототехніка, сонячна енергетика та Система життєзабезпечення в пілотованих польотах космічних апаратів.

Деякі дослідники стверджують, що для підтримки дослідження глибокого космосу, потрібно створення Міжнародного банку.[2]

Обслуговування супутників на орбіті[en][ред. | ред. код]

Хоча обслуговування супутників теоретично розглядалося з перших днів, коли люди здобули здатність до космічних польотів, у перші десятиліття було зроблено мало.

Термін зазвичай, розглядається як автономне або телероботичне обслуговування супутника за допомогою роботизованого космічного корабля, але може також означати обслуговування, яке здійснюється людьми-астронавтами, наприклад, повторне та регулярне обслуговування Міжнародної космічної станції (МКС).

Ідея обслуговування КА на орбіті не є новою та повністю неопрацьованою. НАСА має надзвичайно успішні факти, в тому числі з відновленням працездатності КА, виконання поетапних спеціальних робіт з модернізації космічного телескопу Хаббл або захоплення КА Intelsat 603 та встановлення реактивної установки на його борту під час місії STS-49. Створення та забезпечення експлуатації МКС, є видатним прикладом постійно збільшуваних можливостей використання орбітальних засобів. Впродовж проведення спільного експерименту «Orbital Express program»[en], організованого DARPA та NASA, було успішно здійснено роботизоване дозаправлення пального на низькій орбіті. Наступними проєктами є Restore-L[fr], демонстраційна місія НАСА з технічного обслуговування КА на низькій орбіті та проект від DARPA Robotic Servicing of Geosynchronous Satellites program[en] (RSGS,програма роботизованого технічного обслуговування КА на геосинхронних орбітах).

За оцінками експертів[3] поточний стан розвитку технологій орбітального сервісу визначено на рівень TRL6 та таким, який дозволить комерційне використання технологій у найближчі 5–6 років.

До можливих завдань орбітального сервісу, можна зарахувати наступні дії:

  • інспекції КА;
  • уникнення зіткнень;
  • осучаснення (переломним кроком у розвитку сервісних апаратів та послуг став успішний запуск Nortrop Grumann в грудні 2019 р. апарату MEV-1[en], що здійснив 25 лютого 2020 р. перше в світі, успішне стикування на навколоземній орбіті із задавненим телекомунікаційним супутником «Intelsat 901»);
  • монтаж двох або більше об’єктів задля утворення нового більшого об’єкта, або розширення можливостей наявного (ORBITAL RECOVERY (Велика Британія) -- один з піонерів розробки апаратів продовження орбітального життя супутників. Апарат ConeXpress[en] (CX-OLEV — ConeXpress Orbital Life Extension Vehicle) може збільшити термін служби великих геостаціонарних супутників на термін до 12 років);
  • дозаправлення та поповнення запасів (проєкт RESTORE-L щодо створення спеціалізованого апарата на платформа «Maxar» класу 1300[en]. Пуск апарата планується на 2023 рік для відновлення та дозаправлення супутника «Landsat 7»);
  • додаткові можливості удосконалення та корегування орбіти, міжорбітальні переміщення, трансфер на орбіту захоронення або деорбітування (наприклад, ЄКА оголосило про створення апарата, який досягне астероїдів Didymos і Dimorphos в 2026 році та здійснить зміну їхньої траєкторії (місія DART). Кінцевою метою місії, є відпрацювання техніки відхилення астероїдів апаратом програми та комерціалізація технології);

Ключові гравці [4]:

В Україні також існують передумови для створення в стислі терміни космічного апарату – міжорбітальної сервісної платформи (МСП), що має науково-технічний і комерційний потенціал. Такими передумовами насамперед є:

-- наявність надійних ракетоносіїв власної розробки і виробництва ( «Дніпро», «Циклон-4»)

-- наявність досвіду проектування АКБ «Кречет»

-- наявність можливості використання в складі МСП відпрацьованих і експлуатованих в складі різних виробів основних блоків

-- наявність виробничо-конструкторського досвіду і кадрового потенціалу.

Орбітальне зварювання[en][ред. | ред. код]

Процес орбітального зварювання був винайдений більше 50 років тому, для вирішення проблем помилок оператора при аргонодуговому зварюванні.

Важливим стратегічним напрямком розвитку зварювальних і електрометалургійних технологій, стала розробка принципово нових автоматизованих систем керування процесами зварювання, установками й механізованими лініями з використанням комп'ютерної і мікропроцесорної техніки, створення зварювальних роботів[en].

Гірничі роботи на астероїдах[ред. | ред. код]

Освоєння астероїдів передбачає видобуток мінеральної сировини в космічних тілах головного поясу астероїдів і особливо з надр навколоземних астероїдів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Hegadekatti, Kartik (30 березня 2017). IBSES: International Bank for Space Exploration and Sciences. mpra.ub.uni-muenchen.de (англ.). Процитовано 17 січня 2021.
  2. ↑ Hegadekatti, Kartik (2017). IBSES: International Bank for Space Exploration and Sciences (англ.). Social Science Research Network.
  3. ↑ Davis J.P., Mayberry J.P., Penn J.P. (2019). On-orbit Servicing: Inspection, repair, refuel, upgrade, and assembly of satellites in space. Aerospace Corporation, Center for space policy and strategy
  4. ↑ http://www.elmiz.com/vvedennya-v-orbitalne-servisne-obslugovuvannya/
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Промисловість_у_космосі&oldid=41926003