Протест — Вікіпедія

Демонстрація антиглобалістів в Вашингтоні 16 квітня 2005 року проти Світового банку і Міжнародного валютного фонду

Під проте́стом зазвичай розуміють відносно відкриту реакцію на суспільну ситуацію: іноді на підтримку, але зазвичай проти неї. У залежності від ставлення до нього з боку влади і політичного режиму протести бувають санкціоновані і несанкціоновані. Крайня форма соціального протесту може перерости в революцію.

Протест може мати й формалізоване значення: дипломатичний протест, протест захисника в суді, прокурорський протест тощо.

Види протесту[ред. | ред. код]

Політичний протест[ред. | ред. код]

Рішучий вираз незгоди з курсом або діяльністю законодавчих, виконавчих чи судових органів влади, будь-кого. Форми політичного протесту можуть бути різноманітними: звернення, заяви, мітинги, страйки, походи. Політичний протест є законною формою декларації політичної позиції, який передбачений правилами і механізмами політичної діяльності. Однак політичний протест може набирати і крайніх екстремістських форм, які виливаються в акти насильства, вандалізму тощо. [джерело?]

Приклади: протест проти фальсифікації виборів призвів до помаранчевої революції в Україні в 2004 році.

Соціальний протест[ред. | ред. код]

Протест, спрямований проти соціальної нерівності, проблем, що існують у суспільстві, як правило економічного характеру. Часто переростає в політичну форму.

Приклади: протест проти реформи ЖКГ в Росії, Марш незгодних.

Культурний протест[ред. | ред. код]

Протест, викликаний якою-небудь подією у культурному житті і спричинив естетичне обурення населення.

Приклади: карикатурний скандал в Європі, гей-паради і протести проти них, протести проти показу фільму «Код да Вінчі», протест панків проти системи, андеграунду проти мейнстріма.

Актуальні протестні течії[ред. | ред. код]

У світі[ред. | ред. код]

  • Антивоєнні протести (проти війни в Іраку, Чечні і т. д.)
  • За легалізацію легких наркотиків (у тому числі марихуани)
  • Антиамериканські протести (проти ідеї однополярного світу і гегемонії США)
  • антиглобалістські протести
  • Протести нелегальних емігрантів і вимушених переселенців
  • Антитерористичні протести

В Україні[ред. | ред. код]

Форми протесту[ред. | ред. код]

Протест може бути з застосуванням насильства і ненасильницький. Історично, ненасильницькі форми протесту поступово витісняють насильницькі.

Ненасильницькі[ред. | ред. код]

Насильницькі[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Протест — академічний тлумачний словник української мови [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.]
  • Ченовет Е., Стефан М. Дж. Чому ненасильницький спротив ефективний. Стратегічна логіка громадянського конфлікту / Переклад С.Гіріка. — К.: Видавництво «Кліо», 2014 (детальний порівняльний аналіз ефективності різних форм мирних та збройних протестних рухів).
  • Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія.- 2005.- 488 с.
  • Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.- Львів: Тріада плюс.- 2004.- 528 с.
  • Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей.- 2006.- 432 с.

Література[ред. | ред. код]

  • В. Мадіссон. Протест політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с. ISBN 978-966-611-818-2

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]