Противник-ГЕ — Вікіпедія

59H6-E «Противник-ГЕ»

РЛС «Противник-ГЕ» на виставці МАКС-2007
Основна інформація
Тип Трикоординатна радіолокаційна станція кругового огляду на основі фазованої решітки
Країна Росія Росія
Оператори див. Оператори
Виробник ВАТ «ПКБ»
Конструктор Науково-дослідний інститут радіотехніки (Нижній Новгород), Нижній Новгород
Параметри
Обслуга 2 (3)
Інші назви «Противник-Г1»

59H6-E «Противник-ГЕ» — універсальна, мобільна, трикоординатна радіолокаційна станція п'ятого покоління. Призначена для виявлення і видачі координат (відстані, азимута, висоти) повітряних цілей при роботі в складі автоматизованої системи управління протиповітряною обороною і систем управління повітряним рухом. Станція розроблена в Нижньогородському науково-дослідному інституті радіотехніки (ННДІРТ), Росія[1].

Можливості[ред. | ред. код]

Вся апаратура «Противник-ГЕ» встановлена на дві машини.

Локатор здатний в умовах інтенсивної радіопротидії без додаткових уточнень видавати інформацію одночасно для наведення винищувачів і цілевказівки зенітним ракетним дивізіонам. Висота перегляду повітряного простору — до 200 км, тобто станція здатна виявити низькоорбітальні супутники в ближньому космосі[1].

Фазована антенна решітка станції формулює діаграму спрямованості в секторі 0-45°, і за рахунок наднового рівня бічних пелюсток автоматично забезпечує високу захищеність локатора від активних шумових радіозавад[1].

Досягти переваги високої точності вимірювання координат вдалося за рахунок створення унікальної ФАР з цифровою просторово-часовою обробкою сигналу[1].

«Противник-ГЕ», крім трьох координат, визначає і четвертий параметр — радіальну швидкість. Це дозволяє відсікти помилкові цілі. Всього локатор супроводжує до 150 повітряних об'єктів. У РЛС передбачені можливості для успішного виявлення літаків п'ятого покоління[1].

Антена РЛС багато в чому визначає ефективність РЛС і дозволяє укладати її в одну транспортну одиницю. Розмір антени — 5,5×8,5 м, швидкості обертання — 6 або 12 обертів на хвилину. Це відповідає часу видачі даних відповідно через 10 і 5 секунд, що достатньо для роботи з швидкісним і високоманевровим цілям. Літаки, виконані за технологією «стелс», з ЕПР менше 0,1 м², станція виявляє на дальності до 200 км[1].

Антена станції формує в 10 блоках 20 однакових променів. У РЛС передбачена автоматична адаптація до стану станції: якщо один блок відмовив, то змінюються коефіцієнти — промені трохи розширюються і 45° повітряного простору проглядаються не 20, а 18 променями. Вся зона огляду зберігається, але при цьому трохи зменшується точність вимірювання координат цілі і збільшуються бічні пелюстки в межах допустимого. Бойова робота триває[1].

Уніфікована побудова РЛС в двох діапазонах знижує витрати на ЗІП і ПММ.

Принципи побудови локатора дозволяють модернізувати базову РЛС в інших діапазонах хвиль, покращувати характеристики. «Противник-ГЕ» був створений як масова високопотенційна станція. У ній використано діапазон частот 23 см. В РЛС вбудований вторинний локатор, який може забезпечувати управління повітряним рухом з великими можливостями отримання інформації. Це не тільки система розпізнавання «свій-чужий» для ППО, вторинний локатор повідомить і про запас палива, прийме сигнал «лихо» та інші повідомлення. У 1999 році передбачалося випустити першу серійну станцію[1].

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Основні тактико-технічні характеристики станції:[2]

  • Робочий діапазон частот: метровий (L)
  • Максимальні межі роботи радіолокатора:
    • за відстаню, км: 10-400
    • за висотою, км до: 200
    • за азимутом, град.: 360
    • за кутом місця, град.: до 45
    • за швидкістю цілі, км/год: 60-8000
  • Виявлення цілі з ЕПР 1,5 м² на висоті 12 км:
    • відстань, км: не менше 340
  • Верхня границя зони виявлення:
    • за висотою, км: не менше 80
    • за кутом місця, град.: до 45
  • Точність вимірювання координат (цілі с ЕОП 1,5 м²):
    • відстані, м: не гірше 100
    • азимута, кут. хв.: не гірше 12
    • кута місця, кут. хв. не гірше 10
  • Роздільна здатність:
    • за азимутом, град.: не гірше 2,5
    • за відстанню, м: не гірше 450
  • Коефіцієнт придушення відбиття від місцевих предметів, дБ: не менше 50
  • Кількість класів повітряних об'єктів, що розпізнаються (за сигнальними та траекторними ознаками): 8
  • Кількість водночас супроводжуваних цілей: не менше 150
  • Темп оновлення даних, с: 5 та 10
  • Антена: пласка ФАР
    • Розмір антени, м: 5,5×8
    • Середній час напрацювання до відмови, год: не менше 600
  • Обслуга, чол.: 2 (3)
  • Кількість транспортних одиниць: 2 (4)
  • Час розгортання, год: не більше 0,7
  • Енергоспоживання, кВт: 100

Оператори[ред. | ред. код]

  • Білорусь Білорусь:
    • Одна станція поступила на озброєння у серпні 2016 року до радіотехнічного підрозділу військ ППО та ВПС. До 2020 року заплановано отримати 7 станцій[2].
  • Росія Росія:
    • За 2011—2015 роки було заплановано випустити 13 станцій

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и РЛС 59Н6-Е "Противник-ГЕ". Вестник ПВО. 03.12.2005. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  2. ↑ а б A.V.Karpenko. ТРЁХКООРДИНАТНАЯ РАДИОЛОКАЦИОННАЯ СТАНЦИЯ 59Н6-Е (59Н6М) «ПРОТИВНИК-ГЕ». ОВТ «ОРУЖИЕ ОТЕЧЕСТВА». Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 17-04-2017.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Противник-ГЕ


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Противник-ГЕ&oldid=40834049