Південне (місто) — Вікіпедія

Південне
	Герб Південного (Харківська область)
	Будівля Південноміської міської ради
Основні дані
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Громада	Південноміська міська громада
Код КОАТУУ:	6325111000
Засноване	1906
Облікова картка	Південне
Статус міста	з 1963 року
Населення	▼ 7705 (01.01.2017)
Площа	16,93 км²
Густота населення	469 осіб/км²
Поштові індекси	62461
Телефонний код	+380-572
Координати	49°52′36″ пн. ш. 36°03′52″ сх. д. / 49.87667° пн. ш. 36.06444° сх. д.Координати: 49°52′36″ пн. ш. 36°03′52″ сх. д. / 49.87667° пн. ш. 36.06444° сх. д.
Назва мешканців	півде́нець, півде́нка, півде́нці
Відстань
Найближча залізнична станція	Південний
До обл./респ. центру
- фізична	18 км
- залізницею	19 км
- автошляхами	20 км
Міська влада
Рада	Південна міська рада
Адреса	62461, Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вул. Б.Тасуя, 60
Міський голова	Брюханов Олександр Миколайович
Карта
	Південне
	Південне

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Південне.

Півде́нне — місто в Харківському районі Харківської області. Адміністративний центр Південноміської міської територіальної громади.

Природні умови[ред. | ред. код]

Місто Південне лежить на лівому березі річки Мерефа, вище за течією на відстані 1,5 км розміщене селище Буди, нижче за течією межується з містом Мерефа. Місто знаходиться за 9 км на південний схід від Харкова. До міста приляга́ють селища Березівка та Високий. Поруч пролягають декілька залізничних гілок, зупинко́ві пункти Південний і Комарівка.

Історія[ред. | ред. код]

Місто виникло у 1963 році внаслідок об'єднання колишніх селищ міського типу Комарівка (виникло в XVII ст.) та Південний (засноване 1906 року працівниками Південної залізниці).

За даними 1864 року в селі Комарівка Мереф'янської волості Харківського повіту мешкало 582 особи (272 чоловічої статі та 310 — жіночої), налічувалось 94 дворових господарства, існувала православна церква.^[2]

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2240 осіб.^[3]

28 лютого 2022 року, під час російського вторгнення в Україну, міського голову Брюханова О.М. було затримано за підозрою в державній зраді. Також було затримано одного з його заступників, начальника місцевого райвідділу та дільничного інспектора поліції^[4].

Економіка[ред. | ред. код]

Південна щіткова фабрика.
Цех Мереф'янського заводу будівельних матеріалів.
Молокозавод.
Цех централізованого ремонту трансформаторів.
Цех Харківської облспоживспілки.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

Південний технологічний ліцей
Південна ЗОШ I–III ст. № 2
Клуб
Відділення соціальної реабілітації
Поліклініка
Дитячий садочок

Постаті[ред. | ред. код]

Бондаренко Сергій Григорович — український співак (баритон), соліст Київського національного академічного театру оперети, Народний артист України.
Кнорозов Юрій Валентинович — історик та етнограф, спеціаліст з епіграфіки та етнографії; засновник радянської школи маяністики, лауреат Державної премії СРСР, Кавалер Ордена Ацтекського орла (Мексика) та Великої золотої медалі (Гватемала).
Кравцов Іван Андрійович — радянський військовик, кавалер ордена Червоної Зірки.
Суббота Микола Іванович — радянський військовик, кавалер ордена Червоної Зірки.
Черевко Лариса Петрівна — депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання.
Янчук Володимир Степанович — сержант Збройних сил України, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади, кавалер ордена «За мужність».

Галерея[ред. | ред. код]

Духівська церква
Парк Перемоги
Братська могила радянських воїнів у парку Перемоги
Південноміське поштове відділення № 1

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 124)(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Мера міста у Харківській області затримали за державну зраду. 28.02.2022, 14:31

Джерела[ред. | ред. код]

Історія міст та сіл УРСР (рос.)
Облікова картка^{[недоступне посилання з липня 2019]}
www.maplandia.com

Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 124)(рос. дореф.)

[3] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[4] Мера міста у Харківській області затримали за державну зраду. 28.02.2022, 14:31

[1]

[2]

[3]

[4]