Південний вокзал (станція метро) — Вікіпедія

Південний вокзал
Холодногірсько-Заводська лінія
Загальні дані
Тип пілонна
Платформи
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Довжина 102 м
Ширина 10 м
Будівництво
Дата відкриття 23 серпня 1975
Архітектор(и) В. А. Співачук
Інженер(и)-конструктор(и) Ю. Е. Крук, Ю. А. Коровкін
Транспорт
Виходи до Ескалатор вул. Євгена Котляра, Привокзальний майдан
Наземний транспорт Т: 1, 3, 5, 6, 7, 12, 20
Тр: 11
А: 221, 246, 250, 254, 277, 278, 282, 302, 303
залізнична станція Харків-Пасажирський
Інше
Час відкриття 05:30
Час закриття 00:00
Географічні координати 49°59′22″ пн. ш. 36°12′18″ сх. д. / 49.98944° пн. ш. 36.20500° сх. д. / 49.98944; 36.20500Координати: 49°59′22″ пн. ш. 36°12′18″ сх. д. / 49.98944° пн. ш. 36.20500° сх. д. / 49.98944; 36.20500
Стільниковий зв'язок Київстар
Мапа
Холодногірсько-Заводська лінія
Залютине
оборотні тупики
Холодна гора
Південний вокзал +зал
Центральний ринок
р. Лопань
Майдан Конституції
з'їзд до другої лінії
р. Харків
Проспект Гагаріна +зал
ССГ до третьої лінії
Спортивна
Завод імені Малишева +зал
Турбоатом
ТЧ-1 «Немишлянське»
Палац Спорту
Армійська
Імені О.С. Масельського
Тракторний завод +зал
Індустріальна
оборотні тупики
Східна
Роганська
Південна

Південний вокзал — 2-га станція Холодногірсько-Заводській лінії Харківського метрополітену між станціями «Холодна гора» та «Центральний ринок». Введена в дію 23 серпня 1975 року.

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Трисклепінна станція пілонного типу з острівною платформою.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція без колійного розвитку.

Оздоблення[ред. | ред. код]

За задумом авторів, вона повинна давати приїжджому перше уявлення про Харків. Не зважаючи на те, що комплекс залізничного вокзалу зазнав значну реконструкцію — станція «Південний вокзал» Харківського метрополітену органічно вписується у сучасність. Склепіння станційних залів спираються на пілони лаконічної форми. Оздоблення світло-жовтим мармуром «газганом». Посередині кожного пілона — вертикальна виїмка, завдяки чому вони виглядають менш масивними. Полегшують конструкцію станції і прорізи у перекриттях над проходами між пілонами. Уздовж підстав склепінь встановлені бетонні світлові карнизи, за якими знаходяться люмінесцентні лампи. Світло, яке відбивається білими склепіннями, робить зали вище і просторіше. Люстри розширюють догори смуги з мармуру світло-жовтого кольору на облицьованої сірим мармуром торцевої стіни середнього залу нагадують потужні промені локомотивних прожекторів.

Архітектурне рішення трипрогінного вестибюля підпорядковане загальному задуму станційного комплексу. Його колони і стіни також оздоблені мармуром «газганом», підлога з полірованих плит сірого граніту і чорного лабрадориту з родовищ Житомирської та Кіровоградської областей. До вестибюля примикає ще один просторий підземний зал, де розташовані каси приміського сполучення і куди сходяться підземні переходи.

Розташування[ред. | ред. код]

Станція розташована під Привокзальним майданом, з якою з'єднана двома переходами. З одного вихід веде до будівлі управління Південної залізниці, з іншого — до Привокзального поштамту і північних приміських кас вокзалу. Два тунелі ведуть прямо до залізничних платформ, у просторому переході розташовані торгові ряди, телефони-автомати. З підземного переходу виходи також ведуть у центральну залу Південного вокзалу.

Будівництво[ред. | ред. код]

Будівництво станції велося в складних гідрогеологічних умовах із застосуванням заморожування ґрунтів. Тут практично була створена фабрика з виробництва холоду зі складними комунікаціями. Роботи з заморожуванню ґрунтів велися впродовж п'ять років. За цей час будівельники пробурили в цілому 24 км свердловин, з них для станційних тунелів, що споруджувалися закритим способом — 15 км. Саме по цих каналах холод проникав глибоко у ґрунт, створюючи надійний льодовий захист навколо тунелів. Замкнута несуча стіна завтовшки 6 м із замороженого ґрунту відгородила котлован вестибюля станції, який споруджувався відкритим способом на великій глибині. Холод по дворядним свердловинам подавався під тиском двома компресорами.

Про майстерність будівельників говорить хоча б такий факт. Проєкт передбачав просідання будівлі Південного вокзалу, під яким проходять колійні тунелі, на 100 мм. На ділі ж воно осіло всього на 8 мм.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • «Південний вокзал» — єдина станція Харківського метрополітену, побудована спочатку для прийняття 4-вагонних потягів. Для прийняття 5-вагонних потягів довелося подовжувати бічні тунелі станції. Станом на середину 2010-х років на платформі можна побачити проходи у службові приміщення станції, закриті металевими ґратами. Ці проходи повинні були виходити у тунель, але після подовження станції стали доступні з платформи.
  • Початковий проєкт пускової ділянки передбачав кінцеву станцію «Південний вокзал», проте в ході досліджень з'ясувалося, що глини в районі станції слабкі, і додаткові роботи під вокзалом (тобто будівництво оборотних тупиків) можуть призвести до сильного осідання залізничної станції Харків-Пасажирський. Через це було вирішено подовжити трасу на захід, зробивши кінцевою станцію «Холодна гора».
  • «Південний вокзал» — єдина станція метро в Харкові, на якій збереглася будка оператора ескалатора, що розташована на платформі.

Література[ред. | ред. код]

  • Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель / [Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц].- Х.: Прапор, 1985. — 151 с, ил.

Посилання[ред. | ред. код]