Північна група армій НАТО — Вікіпедія

Північна група армій (ПГА) НАТО (англ. Northern Army Group, NORTHAG) — оперативно-стратегічне об'єднання ОВС НАТО на Центрально-Європейському театрі воєнних дій, що існувало в 1952—1993 рр. Зона відповідальності — від рубежу Геттінген (ФРН) — Льєж (Бельгія) на півдні до гирла Ельби та Нідерландів на півночі. В складі мала 4 армійські корпуси (Британський, Німецький, Бельгійський, Голландський), а також Французький і Американський в резерві. Штаб — в Райндален (Менхенгладбах, ФРН)

Емблема[ред. | ред. код]

Емблемою ПівГА була франкська бойова сокира, як символ відсічі, даного західними європейцями навалам зі сходу — в 451 році римська армія, сили франків та інших західноєвропейських племен завдали поразки війську Аттіли в битві на Каталаунських полях, зупинивши вторгнення Гунів в Галлію.

Структура[ред. | ред. код]

Структурно ПГА входила до складу Союзних Сил Центральної Європи (AFCENT), підпорядкованої Верховному командуванню Союзними Силами в Європі (SHAPE). Командувачем ПГА був британський генерал, командувач також Британської Армією на Рейні (BAOR). Начальником штабу був генерал-майор Бундесверу з Голландським або Бельгійським генералом як заступником. Зоною відповідальності ПГА була обширна Північнонімецьку низовина на ділянці від гирла Ельби до Касселя. Північніше розташовувалися сили Об'єднаного командування сухопутних сил Шлезвіг-Гольдштейна і Ютландії (COMLANDJUT). Від Касселя до кордону з Австрією розташовувалася Центральна група армій НАТО (ЦЕНТАГ) у складі Американських та Німецьких військ. На 1989 до складу ПГА входили наступні сили:

Сили ПГА мирного часу
13-та бельгійська телекомунікаційна рота
28-й полк зв'язку (Королівський корпус зв'язку)
840-й німецький телекомунікаційний батальйон

Голландська телекомунікаційна рота
Телекомунікаційна рота ПГА (з вертолітним ескадрильєю), у складі якої служили солдати всіх чотирьох країн — ФРН, Британії, Бельгії та Голландії
Британська армія на Рейні
10-й польовий ескадрон, Королівський інженерний корпус (24 FV432, 12 FV103 Spartan, 9 FV180)
40-ва група підтримки, Королівський інженерний корпус (24 FV432, 12 FV103 Spartan, 9 FV180)
12-та група Армійського повітряного корпусу
30-я інженерна бригада, Стаффорд, СБ.
71-й шотландський інженерний полк
72-й шотландський інженерний полк
73-й шотландський інженерний полк
74-й шотландський інженерний полк
75-й шотландський інженерний полк
Королівський Монмутшірський інженерний полк

4-та група зв'язку
13-й полк зв'язку
14-й полк зв'язку (радіоелектронна боротьба)
16-й полк зв'язку
21-й полк зв'язку (організація авіапідтримки)
28-й полк зв'язку
11-та бригада зв'язку
31-й полк зв'язку
33-й полк зв'язку
35-й полк зв'язку
Берлінська піхотна бригада, Берлін.
Штаб бригади
229-й ескадрон зв'язку
1-й батальйон королівських Уельських фузілеров
1-й королівський полк
1-й батальйон легкої піхоти
Brixmis (Британська військова місія при східній адміністрації Берліна)
Ескадрон «С» 14-го / 20-го Його Величності королівських гусарів (18 Чифтен)
38-й польовий ескадрон Його Величності королівських гусарів
7-ма група Армійського повітряного корпусу (3 «Газель»)
46-та батарея ППО

1-й Голландський корпус 1-й Німецький корпус 1-й Британський корпус 1-й Бельгійський корпус У резерві групи перебували: 3-й французький корпус 3-й американський корпус Всі перераховані формування в мирний час підпорядковувалися збройним силам відповідних країн. У разі початку війни командування корпусами автоматично передавалося штабу ПГА. Надання повітряної підтримки було покладено на друге об'єднане тактичне авіаційне командування (2 ATAF). У разі війни штаби ПГА і 2-го ОТАК переносилися в Об'єднаний оперативний центр в Маастріхті (Маастрихтський ООЦ). У 1983 році було розпочато будівництво Кастлегейтського постійного військового штабу в Лінніх, Німеччина, для заміни Маастрихтського ООЦ.

Історія[ред. | ред. код]

Штаб ПГА був створений 1-го листопада 1952 Бад-Ейнхаузені, проте в 1954 перенесений в Райндален. Основою ПГА стала британська 21-ша група армій, яка зайняла під час Другої світової війни Північнонімецьку рівнину. ПГА відповідала за прикриття кордону ФРН від Гамбурга до Касселя. Основними її противниками були сили Групи радянських військ у Німеччині (ГСВГ), швидше за все — 2-га гвардійська танкова, 3-тя загальновійськова і 20-та гвардійська армії. В ході «Холодної війни» ця область стала вважатися однією з найбільш ймовірних шляхів вторгнення радянських танкових сил в Західну Європу, так як райони південніше за рахунок свого рельєфу погано підходили на цю роль. Іншим можливим шляхом вторгнення радянських військ був знаменитий «Фульдського коридор». У разі вторгнення по північнонімецькою рівнині передбачалося, що радянські війська будуть намагатися вийти в пониззя Рейну і Рур, а потім завдати удару на південь, оточивши основні сил ЦЕНТАГ.

Призначений командуючим ПГА в 1983 році сер Найджел Багналл закликав відмовитися від ідеї жорсткої оборони на кордоні з ГДР, висунувши натомість ідею стратегії «непозиційній оборони». Суть її полягала в допущенні прориву радянських танкових угруповань в центральні райони ФРН, після чого вони повинні були бути відрізані фланговими ударами і знищені.

Війська ПГА взяли участь у кризі в колишній Югославії наприкінці 1992. У листопаді 1992 силам ООН в Боснії і Герцеговині було додано близько сотні співробітників штабу групи, обладнання та матеріальна підтримка. ПГА і 2-е ОТАК були розформовані в 24 червня 1993.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Командувачем ПГА в 1965—1968 роках був сер Джон Хекетт, автор відомих романів від Третьої світової війни «Третя світова війна: серпень 1985» (1978) і її доповнення «Третя світова війна: нерозказана історія» (1982).
Зіткненню радянського Першого Західного фронту і ПГА в ході Третьої світової війни присвячено роман Ральфа Пітерса «Червона армія».

Північна група армій НАТО — Вікіпедія

Зміст

Емблема[ред. | ред. код]

Структура[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]