Північнофризька мова — Вікіпедія

Північнофризька мова
Nuurdfresk
Мапа діалектів північнофризької мови
Мапа діалектів північнофризької мови
Поширена в Німеччина Німеччина
Регіон Шлезвіг-Гольштейн
Носії 80-100 тис.
Писемність латинське письмо
Класифікація

Індо-Європейська

Германська
Західно-германська
Англо-фризька
Офіційний статус
Регулює Fryske Akademy, Фризька Академія
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-2 frr
ISO 639-3 frr

Північнофри́зька мо́ва (freesk, frasch, fräisch, freesch) — одна із фризьких мов, що у складі західної підгрупи мов германських.

В північнофризькій мові існує 11 діалектів, котрі поділяються на континентальну — 2, та острівну групи — 9; розмовляють мовою близько 80 — 100 тисяч мовців, постійне знання — у вдвічі більшого числа людей, постійних носіїв — близько 50 тисяч, що складає третину населення регіону в Північній Фризії, на островах Амрум, Гельголанд, Зюльт, Фер (острів), земля Шлезвіг-Гольштейн, повсякденно вживають північнофризьку мову 8-10 тисяч людей. Писемність базується на латиниці.

Зеленим зображено поширення північнофризької мови

Діалекти північнофризької мови:

  • Sölring
  • Fering
  • Öömrang
  • Halligfriesisch
  • Halunder
  • Wiedingharder
  • Karrharder Friesisch (під загрозою зникнення)
  • Bökingharder Friesisch
  • Mittelgoesharder Friesisch
  • Südergoesharder Friesisch (останній носій помер 10 жовтня 1981-го)
  • Nordergoesharder Friesisch (під загрозою зникнення).

Fering і Bökingharder Friesisch є найбільш поширеними діалектами. Для великих діалектів північнофризької мови складено тлумачники та граматики, ними пишуться літературні твори. Станом на 2006—2007 навчальні роки у Шлезвіг-Гольштейні навчання північнофризькою мовою проводилося у 27 школах, переважно початкових. Детальніше вивчити мову є можливість в універистетах Кіля і Фленсбурга.

Станом на 2010-і роки мова північнофризька витісняється із вжитку стандартною німецькою, кількість мовців постійно знижується.

Занесена до «Червоної книги мов під загрозою»[en] ЮНЕСКО як така, що знаходиться під серйозною загрозою. Мова захищається Європейською хартією регіональних мов або мов меншин.

Наукові дослідження північнофризької мови почалися в 19 столітті. Материкові та острівні досить відрізняються, оскільки принесені фризькими іммігрантами різних сторіч. Діалекти острова Зюльт і навколишні виникли близько 800 року, Амрум, Гельголанд і Фер — приблизно в 1100 році; окремі діалектні ділянки мали мало контактів, тому є хоча і взаємозрозумілими, але не взаємозамінними.

двомовний напис на поліційному відділку міста Гузум

Північні фризькі діалекти на півострові Ейдерштедт поглинаються нижньонімецькими говірками; розмовляли північнофризькою й на острові Штранд, однак він був зруйнований в 1634-у повінню Бурхарді. На східній частині островів — сучасний Нордштранд — створилися вкрай важкі умови для проживання, мешканці повертаються на батьківщину. На острові Пельворм — залишку Штранду — де була поширена західна гілка північнофризької мови — теж досить швидко відбулася асиміляція. Розмовляли північнофризькою і в місті Вік-ауф-Фер, дослідники завважують, що на північ від німецько-данського кордону вона також була поширена.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіпедія
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
північнофризькою мовою
Hoodsid