Підгорецький Борис Володимирович — Вікіпедія

Підгорецький Борис Володимирович
Основна інформація
Дата народження	6 квітня 1873(1873-04-06)
Місце народження	Лубни
Дата смерті	19 лютого 1919(1919-02-19) (45 років)
Місце смерті	Москва
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Професії	композитор
Освіта	Музичний університет Фридерика Шопена

Бори́с Володи́мирович Підгоре́цький (6 квітня 1873, Лубни — 19 лютого 1919, Москва) — український етнограф, композитор, музичний критик, педагог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив 1895 року музичний інститут у Варшаві. Організував в Лубнах хор, проводив концерти, брав участь в аматорських виставах; запрошував письменницю Любов Яновську для влаштування спектаклю на користь Товариства допомоги сільським учителькам й учителям. Мав добрі стосунки з етнографами К. П. Бочкарьовим та Василем П. Милорадовичем, що на той час проживали в Лубнах.

В Москві вчився по композиції у Олександра Ільїнського.

Щозими жив у Москві, де, викладаючи в Народній консерваторії хорове диригування, був постійним музичним критиком газети «Голос Москви»; із початком літа приїздив в Лубни.

Вереснем 1902 року почав працювати викладачем в московському початковому чоловічому міському училищі, з 1904 — у московській жіночій гімназії, викладав співи.

Докладав зусиль до організації безплатних лекцій-концертів, заходи здебільшого відбувалися в Народних домах — призначених для робітників і ремісників, у сільських місцевостях — для селян. 

1903 та 1912 року брав участь в експедиціях Музично-етнографічної комісії, разом з Є. Е. Линьовою, Олександром Масловим, Миколою Янчуком.

1910 року в Москві був заснований музично-драматичний гурток «Кобзар». Робота Підгорецького в ньому полягала у пропаганді української народної пісні серед учнівської молоді.

Як етнограф Підгорецький відстоював науковий підхід у вивченні фольклору — наполягав на точності запису.

За дорученням Музично-етнографічної комісії записав від українських селян близько 120 хорових пісень, у тому числі цикл обрядових величальних пісень.

Підготував до друку збірку народних пісень «Золоті колоски» для дітей початкових та середніх класів — разом з О. Л. Масловим, 1913.

З 1915 року викладав хоровий спів в Московській народній консерваторії.

В 1918—1919 роках працював музичним критиком в газеті «Известия ВЦИК»; досліджував творчість Павла Сениці.

Творчість[ред. | ред. код]

Написав дві опери — «Купальна іскра», поставлена 1901 року в Києві, «Бідна Ліза» — 1916, понад 100 романсів — на слова Дж. Байрона, Г.Гейне, М.Некрасова, О.Пушкіна, І.Франка, Т.Шевченка, фортеп'янні твори, хори.

Родина[ред. | ред. код]

Його праправнук Володимир Підгорецький (Соколов) живе й працює в Лос-Анжелесі, створювана ним музика звучить й в голлівудських кінофільмах.

Джерела[ред. | ред. код]

• Борис Підгорецький
• Прес-центр
• УРЕ
• Інститут післядипломної педагогічної освіти
• Підгорецький Борис Володимирович(рос.)
• Музична енциклопедія(рос.)
• Музично-педагогічна діяльність українських композиторів та виконавців

Посилання[ред. | ред. код]

• Підгорецький Борис Володимирович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 214
• Підгорецький Борис Володимирович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 129.