Піразол — Вікіпедія

Піразо́л (рос. пиразол, англ. pyrazole) — органічна сполука, що є 6π-гетероароматичним п'ятичленним 1,2-діазолом складу C₃H₄N₂.

Отримання[ред. | ред. код]

Отримують піразол приєднанням діазометану до ацетилену, а також взаємодією гідразину з 1,3-дикетонами.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Ядро піразолу здатне до електрофільних реакцій заміщення (галогенування, сульфування, нітрування, меркурування). Атом H кільцевого N заміщується на лужні метали, магній, срібло.

Гетероядро відновлюється до піразолінового, а в присутності нікелю — до піразолідинового.

Похідні піразолу є слабкими основами. Металічні похідні алкілюються та ацилюються. Утворюють комплекси із солями важких металів. Похідні відносно стабільні до окиснення.

Див. також[ред. | ред. код]

• Піразолін

Джерела[ред. | ред. код]

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
• Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія. — Львів : Центр Європи, 2009. — 868 с. — ISBN 966-7022-19-6.

Це незавершена стаття про органічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.