РН Сафір-2 — Вікіпедія

РН Сафір-2
РН Сафір-2 з супутником Омід на стартовому столі космодрому в Семнані.
РН Сафір-2 з супутником Омід на стартовому столі космодрому в Семнані.
РН Сафір-2 з супутником Омід на стартовому столі космодрому в Семнані.
Призначення ракета-носій
Країна Іран
Розміри
Діаметр 1,25 м м
Маса 26 т кг
Споріднені ракети
Історія запусків
Всього запусків 4
Успішних 4
Перший запуск 2 лютого 2009

Сафір-2 (перс. سفير ۲‎, буквально Посланець-2), інша назва Сіморг (перс. ماهواره‌بر سیمرغ‎, Фенікс) — ракета-носій сімейства Сафір, створена в Ірані. Запускається з космодрому Семнан.

За словами офіційних представників Ірану,

Всі частини і деталі цього супутника, а також ракети-носія «Сафір-2», наприклад, двигун ракети-носія, при створенні якого використовувалися найпередовіші технології, були спроектовані і виготовлені славними фахівцями аерокосмічної промисловості Ісламської Республіки Іран[1].

Опис[ред. | ред. код]

Двоступенева ракета-носій «Сафір-2» важить 26 тонн, її довжина становить 22 метри, а діаметр — 1,25 метра[2]. На думку американських дослідників, «Сафір» використовує як паливо несиметричний диметилгидразин. Російські експерти припускають, що двигуни працюють на штатних компонентах палива ракети Р-17 (оскільки РН Сафір-2 є наступним винаходом після БР Шахаб-3 — Нодон — Р-17): окислювачі АК-27І і пальному ТМ-185 (суміш вуглеводнів, близька до скипидару).

Запуски[ред. | ред. код]

2 лютого 2009 року ракета-носій успішно вивела на навколоземну орбіту перший національний супутник Ірану «Омід».

15 червня 2011 року за допомогою РН Сафір-2 успішно запущений другий іранський супутник «Расад».

3 лютого 2012 року РН Сафір-2 вивела на низьку опорну орбіту третій іранський супутник «Навід».

23 травня і в жовтні 2012 року відбулися невдалі спроби запуску супутника спостереження Землі «Фаджр», які Іраном оголошені не були[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посольство Исламской Республики Иран в Москве
  2. Первый спутник Ирана будет на орбите Земли более двух месяцев — Новости@Mail.ru. Архів оригіналу за 10 лютого 2009. Процитовано 5 березня 2009. 
  3. Hansen, Nick.  // Jane's Intelligence Review. — 2012. — Т. 24, № 10, Число 1 (10). Процитовано 2012-10-25.

Джерела[ред. | ред. код]