Рада безпеки Республіки Білорусь — Вікіпедія


Рада безпеки Республіки Білорусь
біл. Савет Бяспекі Рэспублікі Беларусь
 
 
Будівля палацу Президента Білорусі, де засідає Рада безпеки
Загальна інформація:
Тип: державна безпека
Юрисдикція: Білорусь Білорусь
Дата заснування: 15 листопада
Структура:
Голова: Лукашенко Олександр Григорович
Керівна організація: Президент Республіки Білорусь
Кількість співробітників: засекречено
Бюджет: засекречено
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: Мінськ, Резиденція Президента
Вебсайт:
[president.gov.by/ru/president/glavnokomanduyushchiy/sovet-bezopasnosti president.gov.by/ru/president/glavnokomanduyushchiy/sovet-bezopasnosti]

Ра́да безпе́ки Респу́бліки Білору́сь — конституційний дорадчо-консультативний орган при Президенті Білорусі, уповноважений розробляти узгоджені заходи підтримання безпеки держави. Розглядає внутрішні та зовнішні справи держави, що мають стосунок до безпеки і оборони. Схвалює постанови про безпеку держави та громадян. Очолюється і формується президентом, який підписує її постанови.

Склад[ред. | ред. код]

До складу входять 20 осіб: президент, прем'єр, голови Палати представників і Ради республіки, голова Верховного суду, голова Адміністрації президента, державний секретар, генеральний прокурор, голова Національного банку, голови Комітетів державної безпеки і державного контролю, міністри оборони, закордонних справ і внутрішніх справ, надзвичайних ситуацій, голови слідчого, державних військово-промислового та прикордонного комітетів, начальник Генерального штабу Збройних сил та старший син президента Віктор Лукашенко, як помічник з національної безпеки. Діяльність забезпечує секретаріат[1].

Комісії[ред. | ред. код]

При раді безпеки діють комісії:

  • Міжвідомча комісія з захисту державних таємниць;
  • Міжвідомча комісія з військово-технічного співробітництва та експортного контролю;
  • Державні комісія з радіочастотного нагляду;
  • Міжвідомча комісія з безпеки в економічній сфері.

Повноваження[ред. | ред. код]

За Законом про захист, рада безпеки має повноваження на:

  • внесення пропозицій президентові про напрямки управління армією і розвитком Збройних сил, зміни військової доктрини;
  • забезпечення існування та дій армії;
  • внесення на затвердження президентові будови і кількості Збройних сил;
  • пропозиції президенту про введення, продовження та скасування воєнного і надзвичайного станів;
  • погодження переведення промисловості на роботу в умовах воєнного часу;
  • заслуховування звітів керівників відомств захисту;
  • визначення напрямків міжнародної військової діяльності і завдань розвитку союзних відносин з іншими державами[2].

Історія[ред. | ред. код]

15 листопада 1991 року. Верховна Рада Республіки Білорусь схвалила Рішення № 1249, яке утворило Раду безпеки у складі 14 осіб: голова ради безпеки, його перший заступник і голова Комісії Верховної ради з питань національної безпеки, голова уряду, генеральний прокурор, голова КДБ, міністри оборони, закордонних і внутрішніх справ, зв'язку і транспорту, начальник Білоруської залізниці і управління цивільної авіації, завідувач військ Білоруського військового округу. Голова ради безпеки призначав собі помічника як керівника апарату ради безпеки, який налічував 4 співробітники. Засідання скликалися двічі на рік[3]. У 1992-1994 рр. очолював Раду безпеки Станіслав Шушкевич, потім Мечислав Гриб. Відповідно до прийнятої в 1994 р. Конституції Раду безпеки очолив президент[4]. 5 серпня 1994 року. А. Лукашенко ввів Указом № 24 до складу Ради безпеки голову адміністрації президента і державного секретаря замість голови Верховної ради та голови комісії Верховної ради з національної безпеки. Засідання стали проводитися кожні три місяці[5]. У 1997 р. апарат ради безпеки, на чолі якого стояв призначений президентом державний секретар, перейменували в секретаріат.

Державні секретарі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анатоль Тозік. Савет бяспекі Рэспублікі Беларусь // Беларуская энцыклапедыя ў 18 тамах / Генадзь Пашкоў — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2002. — Т. 14. — С. 52. — 512 с. — 10 000 экз.
  2. Станіслаў Шушкевіч Закон Рэспублікі Беларусь ад 3 лістапада 1992 г. аб абароне [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] (руск.) . Нацыянальны цэнтр прававой інфармацыі Рэспублікі Беларусь. Праверана 13 красавіка 2014.
  3. Станіслаў Шушкевіч Пастанова Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь ад 15 лістапада 1991 г. № 1249 [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.] (руск.) . Валерый Леванеўскі. Праверана 13 красавіка 2014.
  4. Мечыслаў Грыб Канстытуцыя 1994 года [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]. НЦПІ Беларусі. Праверана 13 красавіка 2014.
  5. А. Лукашэнка Указ прэзідэнта Рэспублікі Беларусь ад 5 жніўня 1994 г. № 24 [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (руск.) . Беларускі прававы партал. Праверана 13 красавіка 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]