French
DeutschРаєвський Віталій Анатолійович — Вікіпедія
| Віталій Анатолійович Раєвський | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 25 лютого 1949 Хирів, Старосамбірський район, Львівська область, Українська РСР,  СРСР | ||||||||
| Смерть | 17 листопада 2014 (65 років) Київ, Україна | ||||||||
| Громадянство |  Україна | ||||||||
| Alma Mater | Військова академія імені М. В. Фрунзе Військова академія Генерального штабу ЗС СРСР | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність | Україна | ||||||||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||||||||
| Рід військ | Десантні війська | ||||||||
| Війни / битви | Війна в Афганістані 1979—1989. | ||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
Віталій Анатолійович Раєвський (25 лютого 1949, Хирів — 17 листопада 2014[1], Київ) — український військовик. Генерал-майор. Начальник Аеромобільних військ ЗС України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 25 лютого 1949 року в місті Хирів на Львівщині. У 1969 році закінчив Одеське вище артилерійське командне училище, згодом у 1981 Військову академію ім. М. Фрунзе та Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР у 1991.
Проходив службу в 111-му гвардійському повітряно-десантному полку на посадах від командира взводу до заступника начальника штабу полку. З 1981 по 1982 р. — начальник штабу — заступник командира полку. З 1982 по 1983 р. — начальник штабу — заступник командира 1318-го ОДШП, з 1983 по 1985 р. — командир 1318-го ОДШП.
У 1985—1987 рр. — командир 56-ї ОДШБР (Афганістан), 1987—1989 рр. — командир 38-ї ОДШБР, 1991—1992 рр. — начальник 242-го навчального центру повітряно-десантних військ. З 1992 по 1993 р. — начальник 95-го навчального центру Аеромобільних військ.
З 1993 по 1998 р. — начальник Аеромобільних військ ЗС України. З 10.1999 р. до 02.2000 р. Віталій Анатолійович обіймав посаду заступника голови Комітету у справах ветеранів війни та військових конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України. З 02.2000 р. по 14 листопада 2005 р. — заступник голови Державного комітету України у справах ветеранів. Звільнений з цієї посади у зв'язку з ліквідацією Комітету[2].
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Орден «Червоного Прапора»,
- Орден «Червоної Зірки»,
- Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ст.,
- Орден «Богдана Хмельницького» ІІ та ІІІ ст.,
- Відзнака Міністерства оборони України «Іменна вогнепальна зброя»
- нагороджений 30 медалями.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ПАМ'ЯТІ БОЙОВОГО ПОБРАТИМА. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 21 листопада 2014.
- ↑ Бандитів шукають…Бандитів знайдуть!. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Всеукраїнська громадська організація «Сила і Честь» [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Генерал-майор Віталій РАЄВСЬКИЙ: «Десантна душа — річ матеріальна» [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Український мілітарний портал
- DESANTS. «Ушёл командир 56 ОДШБр». 1 частина [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] «Livejournal» (рос.)
- DESANTS. «Ушёл командир 56 ОДШБр». 2 частина «Livejournal» (рос.)
- DESANTS. «Ушёл командир 56 ОДШБр». 3 частина [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] «Livejournal» (рос.)
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |