Реалізм (філософія) — Вікіпедія

Стаття є частиною циклу про
схоластику
Джерела
Течії
Схоластики

Рання схоластика:
Рабан Мавр | Ноткер Німецький | Гуго Сен-Вікторський | Алкуїн | Йоан Скот Еріугена | Аделард Батський | Іоанн Росцелін | П'єр Абеляр | Гільберт Порретанський | Іоанн Солсберійський | Бернард Шартрський | Амальрік із Бена | Петро Даміані | Ансельм Кентерберійський | Бонавентура | Беренгар Турський | Гійом із Шампо | Давид Динанський | Петро Ломбардський
Середня схоластика:
Альберт Великий | Тома Аквінський | Дунс Скот | Августин Блаженний | Аверроес | Вітело | Дитрих Фрейберзький | Ульріх Енгельберт | Вінсент із Бове | Жан Жандунський | Роджер Бекон | Роберт Гросетест | Олександр Гельський | Єгидій Римський | Роберт Кілвордбі | Раймунд Луллій | Марсилій Падуанський
Пізня схоластика:

Альберт Саксонський | Волтер Берлі | Микола Кузанський | Жан Буридан | Нікола Орезмський | Петро д'Альї | Вільям Оккам | Данте | Марсилій Інгенський | Лере Франсуа
Проблематика
Школи
Дискурс

Неосхоластика[en]
Портал:Католицтво

Реалізм — філософський погляд, за яким існує реальність, незалежна від людської свідомості, людських думок і теоретичних побудов. Реалізм не тотожний матеріалізму, оскільки реалістичні філософські погляди часто, навіть здебільшого, проголошували реальність існування ідей.

Теорія ідей Платона[ред. | ред. код]

Теорія ідей чи форм Платона має дві частини: логічну та метафізичну.

Логічна
На світі існує багато котів. Але кожна людина, коли побачить кота, може сказати, що це кіт. Хоча коти й різні. Значить, вони розділяють якісь спільні властивості. І слово «кіт» означає не якогось конкретного кота, а якусь ідеальну «котячність». Котячність не народжується при народженні кота, і не вмирає при його смерті. Вона взагалі існує поза часом та простором.
Метафізична
Слово «кіт» означає якогось ідеального Кота, кота, створеного Богом, і єдиного в своєму роді. Всі інші коти лише розділяють його властивості більшою чи меншою мірою неідеально. І саме через цю неідеальність існує багато котів. Ідеальний Кіт реальний, а всі інші нам лише здаються.

Універсалії Арістотеля[ред. | ред. код]

Арістотель критикував теорію ідей Платона, і ввів свою доктрину універсалій. Якщо людина є людиною бо схожа на ідеальну Людину, то має бути ще ідеальніша людина, на яку схожі і людина і Людина. За Арістотелем є слова, що означають єдині у всесвіті речі, наприклад Місяць, Франція, Наполеон, Всесвіт. Це субстанції. А є слова, які позначають речі, яких буває багато: собаки, коти, люди, планети. Це універсалії. Субстанції позначають «це», тобто конкретні об'єкти, а універсалії «яке», тобто властивості об'єктів, за якими ми відносимо їх до певного типу.

Середньовічний реалізм[ред. | ред. код]

В Середньовіччі реалізмом називали напрям думки, протилежний номіналізму щодо питання про універсалії. Реалісти стверджували що загальні, родові поняття існують насправді, а не є лише знаками чи іменами. Вони поділялися на два табори: крайні реалісти притримувалися поглядів Платона про те, що загальні поняття, форми, універсалії існують незалежно від речей і до речей, помірковані реалісти слідом за Аристотелем вважали, що універсалії існують в речах.

Виразним представником реалістів був Ансельм Кентерберійський.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бертран Рассел. Історія західної філософії.
  • Г.І. Волинка, В.І. Гусєв, Н.Г. Мозгова, І.В. Огородник, Ю.О. Федів. Історія філософії в її зв'язку з освітою. — Київ : Каравела, 2006. — ISBN 966-8019-46-6.

Посилання[ред. | ред. код]