Революційний Провід ОУН — Вікіпедія

Революційний Провід ОУН — керівний орган Організації українських націоналістів революційної (ОУН). Створений 10 лютого 1940 у Кракові на конференції українських націоналістів. В 1941 першим очільником Проводу було обрано Степана Бандеру.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Революційний Провід ОУН був створений як відповідь прибічникам А. Мельника, якого в 1939 році у Римі на підставі фальсифікованого заповіту Коновальця було затверджено довічно вождем ОУН. На так званий ІІ Великий Збір у Римі допущено лише два десятка делегатів, серед яких переважали емігранти старшого віку, а думка активу підпільників з українських земель була проігнорована. 10 лютого 1940 р. у Кракові вони зібрали власну конференцію, яка не визнала рішень римського збору і сформувала Революційний Провід ОУН — уповноважений вести перемовини з А. Мельником. Через безрезультатність перемовин проведений у березні 1941 II Великий збір ОУН (б) у Кракові, який обрав провідником Степана Бандеру. Цим рішенням відбувся розкол ОУН на ОУН мельниківців та ОУН бандерівців. Заступником обраний Ярослав Стецько.

Програмні засади

[ред. | ред. код]

Прихильники С. Бандери вважали, що Українська держава може бути утворена лише в результаті національної революції і виключно власними силами українського народу. На відміну від бандерівців, мельниківці розраховували на підтримку Німеччини.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]