Регіони Японії — регіони в Японії, які традиційно використовуються для позначення територій Японського архіпелагу, що мають спільні або близькі історичні, соціальні і географічні особливості. Ці регіони не є частиною сучасного адміністративного поділу Японії, але традиційно вживаються в урядовій документації, спеціальній та навчальній літературі як територіальні одиниці надпрефектурного рівня.
Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур за регіонами з півночі на південь.
| Регіон | Префектури |
| |
| Хоккайдо[1] | Хоккайдо |
| Тохоку | Акіта, Аоморі, Фукусіма, Івате, Міяґі, Ямаґата |
| Канто | Тіба, Ґумма, Ібаракі, Канаґава, Сайтама, Тотіґі, Токіо |
| Тюбу[2] | Айті, Фукуй, Ґіфу, Ісікава, Наґано, Ніїґата, Сідзуока, Тояма, Яманасі |
| Кінкі | Хіого, Кіото, Міє, Нара, Осака, Сіґа, Вакаяма |
| Тюґоку | Хіросіма, Окаяма, Сімане, Тотторі, Ямаґуті |
| Шікоку | Ехіме, Каґава, Коті, Токусіма |
| Кюсю | Фукуока, Каґосіма, Кумамото, Міядзакі, Нагасакі, Ойта, Саґа |
Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур з півночі на південь.
- ↑ Південні острови Курильської гряди: Кунашир, Ітуруп, Шикотан та група Хабомаї, на карті не вказані) стали японською територією з 1905 року. По закінченню Другої світової війни вони були окуповані СРСР і досі лишаються під російською юрисдикцією. Японський уряд вважає ці території власністю Японії.
- ↑ Регіон Тюбу поділяється на менші субрегіони — Хокуріку, Косінтецу, Токай і Тюкю.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京：角川書店、1987-1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987—1990)
French
Deutsch
Японія_(-Kuril_Islands),_administrative_divisions_-_de_-_colored.svg)
Регіони Японії у Вікісховищі
