Рибкін Андрій Петрович — Вікіпедія

Андрій Петрович Рибкін
рос. Андрей Петрович Рыбкин
Народження	22 травня 1920; хутір Яковщина
Смерть	21 листопада 1987 (67 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	стрілецькі війська
Роки служби	1938–1954
Партія	КПРС
Звання	Підполковник
Війни / битви	Німецько-радянська війна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рибкін.

Андрій Петрович Рибкін (рос. Андрей Петрович Рыбкин; 25 травня 1920, Яковщина — 21 листопада 1987) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 травня 1920 року на хуторі Яковщині під Лубнами в сім'ї залізничника. Росіянин. Закінчив сім класів Тернівщинської середньої школи. Працював на залізничній станції в Лубнах.

У 1938 році призваний до лав Червоної Армії. У 1939 році закінчив Орджонікідзевське піхотне училище. У боях німецько-радянської війни з серпня 1942 року. Воював на Південно-Західному, Північно-Кавказькому, Степовому та 1-му Білоруському фронтах. Був чотири рази поранений.

14–16 січня 1945 року в боях на річці Віслі і форсуванні річки Пилиці в районі міста Варки (Польща) командир батальйону 286-го гвардійського стрілецького полку (94-а гвардійська стрілецька дивізія, 5-а ударна армія, 1-й Білоруський фронт) гвардії капітан Рибкін вміло керував батальйоном. Батальйон прорвав оборону противника, знищивши близько 300 гітлерівці, захопив 16 гармат, 6 мінометів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за мужність і відвагу, проявлені при форсуванні річки Пилиці і утриманні плацдарму гвардії капітану Андрію Петровичу Рибкіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5 662).

Після закінчення війни продовжував службу в армії. Член ВКП(б) з 1947 року. З 1954 року підполковник А. П. Рибкін в запасі. Працював старшим інженером в трамвайно-тролейбусному управлінні. Потім проректором Київського торгово-економічного інституту. Жив у Києві. Помер 21 листопада 1987 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Література[ред. | ред. код]

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.2. М., 1988;
За мужество и отвагу. Харьков, 1984.