Рибці (Полтава) — Вікіпедія

Рибці — село у Полтавському районі Полтавської області України. Постановою Президії Верховної Ради Української РСР 5266-XI від 26.01.1988 село Рибці Гожулівської сільради Полтавського району разом з прилеглими землями включене у межі міста Полтави^[1].

Історія існування[ред. | ред. код]

Дата заснування населеного пункту невідома — до 1719 року.

Давні часи[ред. | ред. код]

Рештки стійбища первісних мисливців пізньомадленської доби у межах Полтави свідчать про освоєння цих земель первісною людиною, яка припадає на стародавню кам'яну добу — пізній палеоліт (35 — 11 тис. р. до н. е.)^[2].

Лісостепові землі Поворскля у часи енеоліту та доби ранньої бронзи (XXII—XIX ст. до Р. Х.) були заселені індо-арійськими племенами ямної культурно-історичної спільноти. На території села Рибці знайдені окремі кам'яні свердлені сокири-молоти цього часу.

На прилеглих до села землях знайдені залишки поселень скіфського часу VII—III ст. до Р. Х. (поряд з селищами Шилівка, Пушкарівський Яр, Гожули, Супрунівка).

Часи Російської імперії[ред. | ред. код]

За переписом 1719 року козацький курінь села Рибці входив до складу Першої полкової сотні («сотня пана Якова Черняка полковая»), а за переписом 1732 року — Другої полкової сотні Полтавського полку.

1719 року рибцівське товариство налічувало 76 козаків. Своєрідність Рибцівського куреня полягала в тому, що, хоча він і входив до Першої полкової сотні (точніше — «сотні Якова Черняка»), але за підпорядкуванням був виведений з-під влади сотника, оскільки козаки значились у статусі «курінчиків» полтавського полковника Івана Черняка. Перепис 1732 року провадився після смерті полковника і втрати рибцівськими козаками статусу «курінних козаків полковника». На той час 84 рибцівських сотенних козаків входили до складу Другої полкової сотні.

Отаманом курінчиків 1719 року був Клим Смачний, а 1732 року — отаманом був Василь Ющенко і осавульцем Михайло Оробець^[3].

Від XX століття[ред. | ред. код]

У серпні 1931 року біля села Рибці вперше в Україні була створена авіабаза сільського та лісничого господарства — «Сільгоспавіація».

Село знято із обліку і увійшло до складу міста Полтави згідно із Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 26 січня 1988 р^[4].

Особистості[ред. | ред. код]

• Петрашів Павло Васильович (1738—1772) — український маляр-іконописець, портретист і пейзажист.
• Вітрик Олександр Павлович (1941—2008) — член НСХУ, заслужений художник України. Сухенко Віктор Васильович (1941—1998) —  український скульптор. Заслужений діяч мистецтв України (1989). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1984).
• Сухенко_Віктор_Васильович (1941—1998) — український скульптор. Заслужений діяч мистецтв України (1989). Лауреат Республіканської премії імені Т. Г. Шевченка (1984).^[5]
• Гнойовий Сергий Миколайович (1954—2019) — Заслужений художник Украини.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— 760 с.
• Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44, с. 49-68.

Посилання[ред. | ред. код]