Роберт Гофстедтер — Вікіпедія

Роберт Гофстедтер
англ. Robert Hofstadter
Народився 5 лютого 1915(1915-02-05)
Нью-Йорк, США
Помер 17 листопада 1990(1990-11-17) (75 років)
Стенфорд, Каліфорнія, США
Країна США США
Діяльність фізик, фізик-ядерник, викладач університету, астрофізик
Alma mater Принстонський університет
Сіті Коледж
DeWitt Clinton High Schoold
Галузь фізика
Заклад Стенфордський університет
Аспіранти, докторанти Howard Hunt Pattee, Jr.d[1]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Американське фізичне товариство[2]
Національна академія наук США
Діти Дуглас Гофстедтер
Нагороди Нобелівська премія з фізики (1961)
Національна наукова медаль США (1986)
Автограф

CMNS: Роберт Гофстедтер у Вікісховищі

Роберт Гофстедтер (англ. Robert Hofstadter; 5 лютого 1915 — 17 листопада 1990) — американський фізик-експериментатор, член національної АН (1958), лауреат Нобелівської премії з фізики 1961 року «За основні дослідження з розсіювання електронів на атомних ядрах і пов'язаних з ними відкриттів в області структури нуклонів». Батько Дугласа Гофстедтера.

Народився Нью-Йорку в родині торговця Луїса Гофстедтера та Генрієти Кенінсберг. У родині було четверо дітей. Роберт був третім сином[3]. Закінчив Принстонський університет 1938 року, де працював у 1946—1950 роки. З 1950 року працював у Стенфордському університеті, на посаді професора з 1954 і директор лабораторії фізики високих енергій в 1967—1974. Роботи присвячені ядерній фізиці і ядерній техніці, фізиці високих енергій. Брав участь у створенні великого генератора Ван-де-Граафа. У 1950х отримав кількісну інформацію про розподіл електричного заряду й магнітного моменту на нуклоні і про розміри нуклона. У 1957 визначив зарядовий і магнітний форм-фактори протона, в 1958 — магнітний форм-фактор нейтрона[4].

Основні праці[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии: энциклопедия / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1992. Кн. 2. М—Я. 861 с. (рос.)
  • «Фізики» (1983, 4-е вид.), Храмов Ю. А.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. NNDB — 2002.
  3. Лауреаты Нобелевской премии: энциклопедия / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1992. Кн. 2. М—Я. 861 с.
  4. «Фізики» (1983, 4-е вид.), Храмов Ю. А.

Посилання[ред. | ред. код]