Роберт Пенн Воррен — Вікіпедія

Роберт Пенн Воррен
Robert Penn Warren
Роберт Пенн Воррен. 1968 рік.
Народився 24 квітня 1905(1905-04-24)
Гатрі, штат Кентуккі, США
Помер 15 вересня 1989(1989-09-15) (84 роки)
Стреттоні, штат Вермонт,США
·рак кістокd
Поховання Вермонт
Громадянство США США
Місце проживання Коннектикут
Ферфілд
Луїзіана
Страттон
Діяльність письменник, літературний критик, поет
Alma mater Університет Вандербільта (1925)[1][2], Університет Каліфорнії (Берклі) (1927)[1][2], Єльський університет (1928)[2], Університет Оксфорда (1930)[1][2], Clarksville Senior High Schoold і Clarksville High Schoold
Заклад Єльський університет[1], Університет штату Луїзіана[2], Університет Айови, Southwestern Colleged[2] і Університет Вандербільта[2]
Мова творів англійська[3][4]
Жанр поезія і роман
Magnum opus Все королівське військо
Членство Американська академія мистецтв і наук, Фі Бета Каппа, Американська академія мистецтв та літератури і Fellowship of Southern Writersd
Мати Anna Ruth Warrend[5]
У шлюбі з Eleanor Clarkd[6] і Emma Brescia Gardnerd
Діти Rosanna Warrend
Премії Пулітцерівська премія 1947 року
Сайт: robertpennwarren.com

CMNS: Роберт Пенн Воррен у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ро́берт Пенн Во́ррен (англ. Robert Penn Warren; 24 квітня 1905 — 15 вересня 1989) — американський письменник, літературний критик і поет. Представник південної літературної школи[en], один з фундаторів та активних учасників Південного відродження[en].

Молоді роки[ред. | ред. код]

Народився 24 квітня 1905 року в місті Гатрі (штат Кентуккі). Роберт народився в заможній сім'ї, його батько Франклін був успішним банкіром, мати — Анна Рут Пенн — вчителькою в школі. Дідусі по материнській і батьківській лініях воювали на боці конфедератів під час громадянської війни в США. Вони часто розповідали хлопчикові історії про війну.

Воррен вирішив стати інженером і вступив до університету Вандербільта у Нешвіллі, штат Теннессі. Проте серце Роберта не лежало до техніки. Він став активним учасником літературного товариства, яке видавало свій журнал «Втікач», і захопився поезією.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

У 1925 закінчив університет Вандербільта, після чого працював над дисертацією в Каліфорнійському і Єльському університетах і — як стипендіат Сесіла Родса — в Оксфордському університеті.

Зі складом творчого колективу поетів, які згуртувалися навколо журналу «The Fugitive» (1922—1925), сформував хвилю Південного відродження[en]. У роботах ф'юджитивістів почали складатися естетичні принципи південної поетичної традиції XX ст. 1940-50-е в своїх філософських, літературно-критичних роботах і підручниках вони розробляли принципи літературного аналізу, що отримали назву Нової критики[7].

Після повернення на Батьківщину Роберт одружився з Еммою Брешією, з котрою познайомився під час навчання в Каліфорнії, і влаштувався в коледж у Мемфісі викладачем англійської мови. Вже через рік він починає викладати в університеті Вандербільта, а через три роки Роберт перебрався до університету Луїзіани.

Паралельно з викладацькою діяльністю Воррен активно зайнявся літературною критикою, писав вірші й романи. Причому останні до пори до часу «в стіл». Перші два романи Воррена не були опубліковані, опубліковано було тільки третій — «Нічний вершник».

На початку 40-х кар'єра Воррена йшла вгору, він відчував себе молодим і перспективним автором, окрім того зіграв першорядну роль і в літературній критиці. Написані ним книги «Як розуміти поезію» (англ. Understanding Poetry, 1938) і «Як розуміти прозу» (англ. Understanding Fiction, 1943) — класичні зразки т.з. «нової критики».

Проте в цей період у Воррена не склалося сімейне життя — його дружина Емма не могла мати дітей, і на початку 50-х вони розлучились. За рік Воррен одружився з Елеонорою Кларк.

У 1957 за книгу віршів «Обіцянки» (англ. Promises) йому присуджені премія «Національна книга» і Пулітцерівська премії. У подальших книгах, серед яких «Інакше кажучи» (англ. Or Else, 1974), «Поки що тут: вірші 1977—1980» (англ. Being Here: Poetry 1977—1980, 1980), «Підтвердження чуток: вірші 1979—1980» (англ. Rumor Verified: Poems 1979—1980, 1981), «Нові і вибрані вірші 1923—1985» (англ. New and Selected Poems 1923—1985, 1985), особистість представляється в складному взаємозв'язку з історією і часом.

Найвищим досягненням прози Воррена вважається роман «Все королівське військо» (англ. All the King's Men, 1946) — художнє дослідження кар'єри політика, прототипом якого був губернатор Луїзіани Х'юї Лонга. Роман нагороджений Пулітцерівською премією 1947.

Як публіцист Воррен особливо яскраво виявився в «Спадщині громадянської війни» (англ. Legacy of the Civil War, 1961), де піддав нещадному аналізу сучасні йому уявлення про «алібі» південців і «добродіяння» мешканців півночі.

У книзі «Демократія і поезія» (англ. Democracy and Poetry, 1975) Воррен відображає розчарування в сучасній культурі і пропонує як «чудову протиотруту» поезію. Серед численних знаків визнання заслуг Воррена — посада консультанта з поезії в Бібліотеці Конгресу (1944) і Боллінгенівська премія (1967).

У 1986 він став першим поетом-лауреатом США. Помер Воррен у Стреттоні (штат Вермонт) 15 вересня 1989 від раку кісток.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Поштова марка Роберт Пенн Воррен, 2005
  • Understanding Poetry (1938)
  • At Heaven's Gate (1943)
  • All the King's Men (1946)
  • Promises: Poems (1954)
  • Meet Me in the Green Glen (1971)
  • Now and Then
  • John Brown: The Making of a Martyr
  • Thirty-six Poems
  • Night Rider (1939) (first novel)
  • Eleven Poems on the Same Theme
  • Selected Poems, 1923 — 1943
  • Blackberry Winter
  • The Circus in the Attic (1968) (short story collection)
  • World Enough and Time (1950)
  • Brother to Dragons: A Tale in Verse and Voices (1953)
  • Band of Angels (1955)
  • Segregation: The Inner Conflict in the South
  • Selected Essays
  • The Cave (1959)
  • Remember the Alamo! (1958)
  • You, Emperors, and Others: Poems 1957—1960
  • The Legacy of the Civil War
  • Wilderness: A Tale of the Civil War (1961)
  • Flood: A Romance of Our Time (1964)
  • Who Speaks for the Negro? (1965)
  • Selected Poems: New and Old 1923 — 1966
  • Incarnations: Poems 1966 — 1968
  • Christmas Gift 1937
  • A Place to Come to (1977) (final novel)
  • Brother to Dragons: A Tale in Verse and Vorces — A New Version (1979)
  • Jefferson Davis Gets His Citizenship Back (1980)
  • Rumor Verified: Poems 1979—1980 (1981)

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Роберт Пенн Воррен. Все королівське військо. Переклад з англійської: Володимир Митрофанов; післямова: Д. Затонський. Київ: Дніпро, 1986. 536 стор.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г http://hdl.handle.net/10079/fa/beinecke.warren
  2. а б в г д е ж https://www.gf.org/fellows/all-fellows/robert-penn-warren/
  3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. CONOR.Sl
  5. Geni.com — 2006.
  6. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 211.
  7. Кизима М. П. «Южная» традиция в поэзии США ХХ века М; 1994

Посилання[ред. | ред. код]