Роберт Сесіл (юрист) — Вікіпедія

Роберт Сесіл
англ. Robert Cecil
Ім'я при народженні англ. Robert Gascoyne Viscount Cecil
Народився 14 вересня 1864(1864-09-14)[1][2][…]
Cavendish Squared, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство
Помер 24 листопада 1958(1958-11-24)[1][3][…] (94 роки)
Танбридж-Уельсd, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність політик, есперантист, адвокат, дипломат
Alma mater Університетський коледж
Ітонський коледж
Галузь юриспруденція
Заклад Ліга Націй
Посада Parliamentary Under-Secretary of State for Foreign Affairsd, лорд-хранитель Малої печатки, канцлер герцогства Ланкастерського, Член Таємної ради Великої Британії[d], лорд-хранитель Малої печатки, Член 32-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], Член 30-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], Член 28-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], член Палати лордів[d][6] і ректор
Партія Консервативна партія
Батько Роберт Ґаскойн-Сесіл Солсбері[7]
Мати Georgina Gascoyne-Cecil, Marchioness of Salisburyd[7]
Брати, сестри Maud Palmer, Countess of Selborned[7]
Gwendolen Gascoyne-Cecild[7]
Hugh Cecil, 1st Baron Quickswoodd[7]
Lord Edward Cecild[7]
Lord William Cecild[7]
James Gascoyne-Cecil, 4th Marquess of Salisburyd[7]
Lady Fanny Cecild[7]
У шлюбі з Eleanor Lambtond[7]
Нагороди Нобелівська премія миру (1937)

CMNS: Роберт Сесіл у Вікісховищі

Едгар Олджернон Роберт Гескойн-Сесіл, 1-й віконт Сесіл-оф-Челвуд (англ. Robert Cecil; 14 вересня 1864(18640914), Лондон — 24 листопада 1958, Західний Суссекс) — британський юрист, парламентський, громадський і державний діяч, активний співробітник і ідеолог Ліги Націй, довголітній представник Великої Британії в Раді Ліги, лауреат Нобелівської премії миру 1937 року, врученої йому за заслуги перед Лігою Націй.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Лондоні, третій син лорда Роберта Гаскойн-Сесіла (в майбутньому — 3-го маркіза Солсбері і британського Прем'єр-міністра) і Джорджіни, дочки барона Олдерсона[en].

Деякі факти[ред. | ред. код]

У Лізі Націй часто обстоював права національних меншостей у Польщі, в тому числі й українців, але підтримав, хоч з деякими застереженнями, резолюцію Ради 30 січня 1932 року, яка відкинула українську петицію в справі пацифікації.

Був присутній на останньому засіданні повоєнному Ліги Націй в 1946. Прихильник ідей миру та роззброєння. Автор автобіографії «Весь шлях» про свою роботу в Лізі і мир між двома світовими війнами. Почесний довічний президент Асоціації Об'єднаних Націй.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]