Рогач — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рогач (значення).

Рога́ч^[1], діал. ви́лка^[2], вилки́^[3] (біл. вілачнік, рос. ухват, рогач, пол. uchwyt do garnków) — предмет традиційного хатнього начиння, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни, каструлі.

Опис[ред. | ред. код]

Складається з металевого півкільця з двома металевими закругленими кінцями, до якого кріпиться дерев'яний держак — рогачи́лно^[4]. Рогачі на довгих рогачилнах використовувалися для приготування їжі в печах. Нижня частина горщика або чавуна є вузькою біля денця і дедалі розширюється догори — це уможливлює насаджувати його на рогач, міцно утримуючи кінцями. Зазвичай у господарстві було кілька рогачів різних розмірів — кожному горщикові відповідав «свій» рогач^[5].

Рогач з коротким держаком досі уживається для приготування страв у горщиках у духовій шафі газової плити.

Рогач міг також слугувати імпровізованою зброєю. Існували навіть спеціальні бойові рогачі.

У культурі[ред. | ред. код]

Приказки[ред. | ред. код]

Нагодують калачем, та і в спину рогачем^[6]

Загадки[ред. | ред. код]

Батрак Роман ухватив рогами одуван
Рогатий, та не віл, їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде
Сів пан на коня та поїхав до вогня

Галерея[ред. | ред. код]

Рогач для духової шафи
Рогачі, чаплія та ступа з товкачем. Сергієво-Посадський музей, Росія.
Рогач та інший господарчий інвентар. Регіональний етнографічний музей. Село Артюхівка, Харківська область