Розвідувальна діяльність — Вікіпедія

Розвідувальна діяльність або розвідка (англ. Intelligence assessment) — діяльність, яка здійснюється спеціальними засобами і методами з метою забезпечення органів державної влади розвідувальною інформацією, сприяння реалізації та захисту національних інтересів, протидії за межами держави зовнішнім загрозам національній безпеці[1]. Суть розвідки полягає у зборі інформації політичного, економічного, науково-технічного характеру про обстановку в окремих країнах чи коаліціях країн, що становлять розвідувальний інтерес об'єктом[2], для забезпечення своєї безпеки та отримання переваг в області збройних сил, військових дій, політики або економіки.

Розвідка здійснюється спеціально уповноваженими державою на здійснення розвідувальної діяльності розвідувальними органами, які можуть діяти як самостійний державний орган (ЦРУ, MI6, «Моссад», в Україні Служба зовнішньої розвідки) або функціонувати у складі одного з центральних органів виконавчої влади (РУМО, МАСТ, ГРУ, в Україні ГУР МО)[1].

Розвідка може використовувати як легальні методи збору інформації (наприклад збір і аналіз даних з відкритих джерел, прослуховування радіоканалів з-за кордону, спостереження за допомогою розвідувальних супутників), так і нелегальні заходи, що потрапляють під поняття «шпигунство» або «крадіж інформації».

Класифікація[ред. | ред. код]

За останні роки відбулося зростання можливостей таких розвідувальних дисциплін як радіо- і радіотехнічна, видова, спеціальна технічна розвідка, і пов'язане воно було у першу чергу з поширенням інформаційних технологій. Але реальний прорив був досягнутий за рахунок інтеграції цих розвідувальних дисциплін, а також координації та кооперації усіх елементів розвідки.

Девід Петреус, колишній директор ЦРУ[3].

За призначенням[ред. | ред. код]

За територіальним принципом[ред. | ред. код]

За використовуваними методами і засобами[ред. | ред. код]

В інтересах різних видів забезпечення військ організується артилерійська, інженерна, РХБ-розвідка, а також топографічна, гідрометеорологічна, гідрографічна, тилова, медична, технічна розвідка та ін[4].

Розвідка в бізнесі[ред. | ред. код]

Конкурентна розвідка — це постійний процес збору, нагромадження, структурування, аналізу даних про внутрішнє й зовнішнє середовище компанії та надання вищому менеджменту компанії інформації, що дозволяє йому передбачати зміни в обстановці і приймати своєчасні оптимальні рішення щодо управління ризиками, впровадження змін у компанії, а також відповідні заходи, спрямовані на задоволення майбутніх запитів споживачів та збільшення вартості компанії. Формою конкурентної розвідки є промислове шпигунство. Окремо розвідкою ринку в бізнесі займається — маркетинг, маркетолог.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Закон України «Про розвідувальні органи України». База даних Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 3 вересня 2013.
  2. «Терминология и сленг спецслужб» [«Термінологія і сленг спецслужб»]. «Agentura.ru» (Спецслужбы под контролем). 2011. Архів оригіналу за 30 листопада 2014. Процитовано 27 листопада 2014. (рос.)
  3. Сайт НВО, Облачное будущее по-американски Информатизация на службе в разведке. (рос.)
  4. Военный энциклопедический словарь / Под ред. Н. В. Огаркова. — Москва : Военное издательство, 1983. — С. 616. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Таємна дипломатія і розвідка у міжнародних відносинах : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. спец. "Міжнар. відносини"] / С. М. Пик ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Вид-во ЛНУ, 2012. – 514 с. – Бібліогр.: с. 496-499 (44 назви). – ISBN 978-966-613-943-9
  • Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України / В. В. Цибулькін, Л. М. Рожен, Д. В. Вєдєнєєв та ін.; заг. ред. П. Д. Морозов
  • Закулисный актер истории. Очерки истории разведки и контрразведки : [сборник] / Д. В. Веденеев, Д. В. Будков. – Киев : К.И.С., 2015. – 392 с. : ил. – (Серия "Тайные войны: история и современность" ; кн. 10). – ISBN 978-617-684-090-9
  • Перегудова З. И. // Политический сыск в России 1880—1917, Российская политическая энциклопедия, г. Москва, тираж 2000 экз., ISBN 5-8243-0063-1, ББК 63.3(2)5б П 27 (рос.)
  • Леверкюн П. Германская военная разведка. Шпионаж, диверсии, контрразведка. — Минск: ФУИнформ, 2010. — 408 с. (рос.)
  • Кокарев К. А. Советские спецслужбы и Восток // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2014, № 5, с. 77. [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. — М. : Яуза, Эксмо, 2009. — 736 с. — (Энциклопедия спецслужб) — 4000 прим. — ISBN 978-5-699-34180-1. (рос.)
  • Густерин П. В. У истоков советской разведки на Востоке // Азия и Африка сегодня. — 2012. — № 3 (656).
  • Павел Вячеславович Густерин. Советская разведка на Ближнем и Среднем Востоке в 1920—30-х годах. — Саарбрюккен, 2014. — ISBN 978-3-659-51691-7. (рос.)
  • Долгополов Н. Гении внешней разведки. — Москва: Молодая гвардия, 2004. (рос.)
  • Млечин Л. Служба внешней разведки. — Москва: Эксмо, Яуза, 2004. (рос.)
  • Филби К. Моя тайная война. — Москва: Воениздат, 1980. (рос.)
  • Даллес А. Искусство разведки. — Москва: Междунар. отношения — МП «Улисс», 1992. (рос.)
  • Черняк Ефим Борисович Пять столетий тайной войны. Из истории секретной дипломатии и разведки. — Москва: Международные отношения, 1991. (рос.)
  • Роуан Р. У. Очерки секретной службы. Из истории разведки. — Москва: Воениздат, 1946. (рос.)
  • Дроздов Ю. Записки начальника нелегальной разведки. — Москва: Олма-Пресс, 2000. (рос.)
  • Колвин И., Пинто О., Захариас Э. Секретные миссии. — Москва: Воениздат, 1964. (рос.)
  • Чехович А. Семь трудных лет. Воспоминания. — Москва: Воениздат, 1975. (рос.)
  • Эйджи Ф. За кулисами ЦРУ. — Москва: Воениздат, 1978. (рос.)
  • Аграновский В. Профессия — иностранец. — Москва: Вагриус, 2000 ISBN 5-264-00248-7, ISBN 978-5-264-00248-9 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]