Розтоцька Пастіль — Вікіпедія

село Розтоцька Пастіль
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Ужгородський район
Рада	Розтоцько-Пастільська сільська рада
Основні дані
Засноване	1578
Населення	293
Площа	37,531 км²
Густота населення	7,81 осіб/км²
Поштовий індекс	89041
Телефонний код	+380 03135
Географічні дані
Географічні координати	48°52′34″ пн. ш. 22°31′43″ сх. д. / 48.87611° пн. ш. 22.52861° сх. д.Координати: 48°52′34″ пн. ш. 22°31′43″ сх. д. / 48.87611° пн. ш. 22.52861° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	308 м
Відстань до; обласного центру	50 км
Відстань до; районного центру	8 км
Найближча залізнична станція	Великий Березний
Відстань до; залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	89041, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Розтоцька Пастіль
Карта
	Розтоцька Пастіль
	Розтоцька Пастіль
Мапа

Розто́цька Пасті́ль — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області. Розтоцько-Пастільська сільська рада об'єднує: Розтоцьку Пастіль, с. Руський Мочар, с. Костева Пастіль, с. Бегендяцька Пастіль. Населення станом на 2001 рік 293 осіб. Центр сільської ради. Село розташоване в гірській місцевості, у долині, де зливаються два русла Великого Потоку, лівої притокі річки Уж, на висоті 320 м над рівнем моря.

Історія[ред. | ред. код]

Очевидно, місцевість, де зливаються два русла (роз-токи) сприяла винекненню назви села. У писемних джерелах назва села трапляється в різних варіантах.

Село виникло у XVI столітті. Його заснував Шолтис та нові переселенці. В податкових списках 1588 року згадувалися два шолтиські уділи.

У 1599 році у селі проживало 20 нових родин.

У 1631 згадується існування церкви, але ні назва, ні стиль не збереглися.

У 1715 населення різко скоротилося тому залишилося лише 9 родин.

Інші згадки 1768- Roztoka Pásztilly, 1773-Rosztoka Passtely, Rosztokj, 1913-Felsőpásztély. Церква св. Василія Великого. 1842, 1884.

храм св. Василія Великого. 1842, 1884.

У XVIII столітті село належало чину єзуїтів в Ужгороді. У 1751 році тут була дерев'яна церква святого Василія Великого, в доброму стані, з двома дзвонами, всім забезпечена, книги були і друковані, й писані. Вірників було 80. Загалом у селі пам’ятають місця двох дерев’яних церков. Спорудження теперішньої мурованої церкви розпочали у 1842 року за священика Георгія Буковського, але звели тільки стіни, бо помер майстер, що вів будівництво.

З розповіді куратора Михайла Мордованця відомо, що 40 років церква стояла недобудованою. Новий майстер (називають Поповича з Ужгорода) добудовує церкву, але дещо спрощено, зокрема замість аркового склепіння перекриває церкву плоскою стелею.

За шематизмом 1915 року, церкву спорудили у 1884 році за священика Августина Яцковича. Тоді ж встановили іконостас, який, кажуть, привезли з іншого села. У 1922 році шинґлове покриття дахів замінили бляшаним. У 1992 році замінено намісні ікони. У 1972 році інтер'єр храму розмалювали, а 1992 року його оновлено. Тоді ж перемалювали чудової роботи ікони, а старий кам'яний престол замінили дерев'яним, освячення якого відбулося 20 жовтня 1992 року.

Під час Першої світової війни з вежі церкви забрали два дзвони. Лишився великий дзвін, виготовлений Ф. Еґрі у 1911 році за священика Івана Гранчака, а малий, вилитий Ріхардом Геролдом у Хомутові у 1923 році, подарував громаді о. І. Гранчак.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 350 осіб, з яких 160 чоловіків та 190 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 284 особи.^[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.^[3]

Туристичні місця[ред. | ред. код]

- Біля південної околиці села розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення «Джерело № 8».

- храм св. Василя Великого. 1842, 1884.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Білей Петро Васильович (1940) — український учений-лісівник, доктор технічних наук, професор.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття з географії Закарпатської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Географія» Портал «Україна»

[населення_1989-1] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-2] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-3] Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[1]

[2]

[3]