Рокині — Вікіпедія

Селище Рокині
	Герб
	Музей історії сільського господарства ВолиніМузей історії сільського господарства Волині
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький район
Громада	Луцька міська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Статус	із 2024 року
Площа	1,60 км²
Населення	▼ 1476 (01.01.2021)
Густота	944,375 осіб/км²;
Поштовий індекс	45626
Телефонний код	+380 332
Географічні координати	50°49′55″ пн. ш. 25°16′09″ сх. д. / 50.83194° пн. ш. 25.26917° сх. д.Координати: 50°49′55″ пн. ш. 25°16′09″ сх. д. / 50.83194° пн. ш. 25.26917° сх. д.
Водойма	Річки Стир, Сарна ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Луцьк
До станції:	15 км
	До райцентру:
- залізницею:	10 км
	До обл. центру:
- автошляхами:	10 км
Селищна влада
Адреса	45626, Волинська обл., Луцький р-н, смт Рокині, вул. Шкільна, 1
Карта
	Рокині
	Рокині
	Рокині у Вікісховищі

Роки́ні — селище у Луцькому районі Волинської області, центр селищної ради. Селищній раді підпорядковане також село Брище.

Населений пункт розташований у південно-східній частині області, на півдні Поліської низовини, на лівому березі річки Стир та правому березі річки Серни, праворуч від шосе Луцьк-Ковель, за 15 кілометрів від обласного центру та найближчої залізничної станції Луцьк. Територія населеного пункту становить 2 380,4 гектара, із них: сільськогосподарських угідь — 1 244 гектари, орних земель — 1 164 гектари.

Населення становить 1 850 жителів, з яких: 98 відсотків — українці, 2 відсотки — представники інших національностей. Зв'язок із обласним центром забезпечують маршрутні таксі.

В селищі діє етнографічний Музей історії сільського господарства Волині.

Історія[ред. | ред. код]

Рокині вперше згадуються, за документами ревізії Луцького замку 1545 року, під назвою Рукиня.

Про давнину поселення на цьому місці засвідчують численні палеонтологічні та археологічні знахідки: зуби трипалого викопного коня, кістки мамонта, знаряддя праці культури лінійно-стрічкової кераміки неолітичної доби (кінець V — перша половина IV тисячоліття до н. е.), уламки посуду мідно-бронзового часу (кінець III — початок 1-го тисячоліття до н. е.) срібні монети XVI ст. короля Сигізмунда, уламки посуду XVI—XVII ст. часів козаччини та інше.

Жителі села Рокині (Рукині) займалися землеробством, ремеслами, рибальством, млинарством, обслуговували потреби Жидичинського монастиря, який вів активну торгівлю і потребував умілих людей. Донині простежується гребля від Рокинь до Жидичина, де був міст через Стир, і вивозили звідси хліб, тканини, продукти лісу (мед, віск, смолу), лісоматеріали. Був тут і залізоробний промисел.

У 1570 році в селі було більше 10 різних монастирських служб, до 20 городників, чотири ремісники, рибалки. Діяли корчма, водяні млини, що збереглися до 30-х років XIX століття. За документами фіксуються напади на володіння селища татарських загонів, особливо з жорстокими грабунками і спаленнями в 1495, 1601, 1681 роках. З 1608 року до початку XIX століття Рокині були в управлінні греко-католицьких владик.

У 1848 році кріпаки села, як і сусідніх сіл, відмовлялися виконувати тяжку панщину і вимагали перевести їх на оброк.

На час перепису в 1911 році, тут були, 72 двори, переважно німецьких поселенців, 480 жителів, кірха та початкова школа.

Під час Брусиловського прориву австро-німецького фронту влітку 1916 року, в районі села вели запеклий бій воїни російського 46-го армійського корпусу 1-ї кавалерійської дивізії 8-ї армії Південно-Західного фронту. На північній околиці села в 1990 році було знайдено поховання 11-ти воїнів 46-го корпусу.

На початку Другої світової війни, в 1940 році, німецьке населення виїхало з села Рокині до Німеччини, а оселилися тут люди з інших сіл, утворили радгосп «Більшовик». Коли нацисти окупували Волинь, багато будинків у селі було спалено каральними загонами, розстріляно понад 30 місцевих жителів. Відбивали село від німців воїни 181-ї стрілецької дивізії, 12 з яких поховані неподалік села Підліски за п'ять кілометрів від Рокинь.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1179 осіб, з яких 571 чоловік та 608 жінок.^[2]

Природа[ред. | ред. код]

Природні багатства:

Окультурений ландшафт — дендропарк «Байрак». Він має статус парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Указ Президента України № 715/96 від 20.08.1996 p.), займає площу 12 гектарів. Тут ростуть 150 видів дерев та чагарників і 250 їхніх різновидів.
Неподалік від селища розташований «Рокинівський заказник», а також гідрологічний заказник «Краєвид».

Наука[ред. | ред. код]

На території селища розташована центральна садиба Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції (1956 p.), з 1986 року — Волинське державне науково-виробниче об'єднання «Еліта», а з 2001 року — Волинський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Географія» Портал «Україна»

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)

[населення_1989-2] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[1]

[2]