Романенко Ігор Олександрович — Вікіпедія

Ігор Олександрович Романенко
Народження	9 квітня 1953 (71 рік); Ніжин
Приналежність	Україна
Вид збройних сил	Збройні сили України
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	Заступник начальника Генерального штабу ЗС України
Інше	Кандидат військових наук, Доктор технічних наук ; професор

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романенко.

Романенко Ігор Олександрович (9 квітня 1953, Ніжин) — український військовик. Генерал-лейтенант у відставці, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор. Заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010).

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився 9 квітня 1953 року у м. Ніжині на Чернігівщині у сім'ї військовослужбовця, українець. У 1970 році закінчив 10 класів середньої школи військового містечка Сєвєрний Балашихінського району Московської області.

Освіта[ред. | ред. код]

Мінське вище інженерне зенітне ракетне училище ППО у 1975 р. за радіотехнічною спеціальністю (з відзнакою);
Воєнна командна академія ППО імені Г. К. Жукова у 1981 р. з командно-штабної оперативної спеціальності (з відзнакою);
Академія Збройних Сил України у 1996 р. за спеціальністю «З'єднання та об'єднання Збройних Сил»;
Київський національний університет імені Т. Шевченка у 2006 р. за спеціальністю «Фінанси»;
Здобув освітньо-кваліфікаційний рівень магістр військового та державного управління;
Володіє англійською мовою на рівні СМР-2.

Проходження військової служби[ред. | ред. код]

Загальний строк служби на посадах в Збройних Силах України та Збройних Силах СРСР становить 40 років. У Збройних Силах України — з 1991 року. Останні посади обіймав у Військах протиповітряної оборони та Повітряних Силах Збройних Сил України (заступник командувача з бойової підготовки та військових навчальних закладів), з 2006 року до грудня 2010 року обіймав посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних Силах України. З 2010 по вересень 2013 року обіймав науково-педагогічні посади у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України, а саме: Національного університету оборони України, Воєнного інституту Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Науковий ступінь та вчене звання[ред. | ред. код]

З 2004 року кандидат військових наук зі спеціальності «Воєнне мистецтво. З 2010 року доктор технічних наук зі спеціальності «Інформаційні технології». У 2004 році присуджено вчене звання доцента кафедри оперативного мистецтва, у 2010 році — професора кафедри бойового застосування автоматизованих систем управління військами.

Напрями службової діяльності[ред. | ред. код]

В Генеральному штабі Збройних Сил України виконував обов'язки за напрямами Повітряні Сили Збройних Сил України, фінансово-економічна діяльність в Збройних Сил України, воєнна наукова та педагогічна діяльність, а також за окремими програмами та питаннями:

розробка системи знищення безпілотних авіаційних комплексів противника (має за цим напрямом три зареєстровані патенти «Система для знищення/ураження повітряних цілей типу безпілотних літальних апаратів»);
будівництво протиракетної оборони держави шляхом переозброєння на модернізовані зенітні ракетні комплекси;
розробка багатофункціонального ракетного комплексу;
заміщення ядерної зброї на електромагнітну зброю, зброю з використанням іоносфери та інші напрями;
розробка автоматизованої системи управління підготовкою військ;
стратегічна воєнно-транспортна ініціатива (реалізація можливостей України в військовій сфері за рахунок розвитку воєнно-транспортної авіації);
багатонаціональна вертольотна ініціатива (міжнародна програма участі України в військовій сфері Євросоюзу);
підтримка воєнних стосунків з Росією, Казахстаном, Білоруссю та країнами Кавказу.

Варіанти кадрового призначення[ред. | ред. код]

Підготовлений до виконання обов'язків: — заступника Міністра оборони України з озброєння; — першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; — командувача Повітряних Сил ЗС України; — начальника Національного університету оборони України.

Перебував у резерві Міністра оборони України на посаді — заступника Міністра оборони України з озброєння; — директора Департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Орден Богдана Хмельницького 3 ступеня^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Указ Президента України № 208/2010 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]

[1] Указ Президента України № 208/2010 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]