Росохацька група — Вікіпедія

Росоха́цька гру́па — національно-патріотична, підпільна група молоді із села Росохач Чортківського району Тернопільської області, що діяла на початку 1970-х років.

Діяльність групи[ред. | ред. код]

Група організаційно сформувалася у 1972 році.

Учасник групи Володимир Мармус написав присягу, яка починалася словами: «Перед образом Святої Богородиці, перед лицем своїх товаришів урочисто присягаюся вірно служити Україні, боротися за її незалежність». Закінчувалася присяга так: «Якщо я зраджу, то хай рука друга зітре мене з лиця землі». Присягу прийняло десятеро хлопців: Володимир і Микола Мармуси, Петро Вітів, Петро Винничук[1], Василь Лотоцький, Володимир Сеньків[2], Андрій Кравець[3], Микола Слободян[4], Микола Лисий і Степан Сапеляк.

Учасники групи переписували й розповсюджували листи невідомого автора, у яких знищення могил вояків Галицької Армії у Львові називалося вандалізмом, Поширювали також “антирадянські” вірші, деколи їх розклеювали. Микола Мармус записав виступ із закликом боротьби за Україну на магнітофон. І коли молодь йшла з кінотеатру ввечері, учасники організації голосно вмикали магнітофон, щоб усі слухали.[5]

У ніч проти 22 січня 1973 року у Чорткові група провела акцію: встановила чотири синьо-жовті прапори та розвішала прокламації до 55-ї річниці проголошення Четвертого Універсалу Української Центральної Ради в Києві.[6]

Члени групи збиралися йти у збройне підпілля. Вони збирали зброю (мали два пістолети, карабін та обріз), тренувалися в лісі користуватися нею. Але 19 лютого 1973 року почалися арешти. Першим заарештували Степана Сапеляка.

Наприкінці 1973 року у Тернополі відбувся суд. За статтями 62 (проведення антирадянської агітації і пропаганди) і 64 (створення антирадянської організації) Карного Кодексу УРСР Володимира Мармуса засудили до 6 років таборів суворого режиму і 5 заслання, Миколі Мармусу та Степанові Сапеляку дали по 5 років ВТК і 3 заслання, Володимиру Сеньківу і Петрові Винничуку — по 4 ВТК і 3 заслання, Миколі Слободяну, Василю Лотоцькому з Андрієм Кравцем — по 3 роки ВТК і 2 заслання. Петра Вітіва та Миколу Лисого не судили.

Про членів Росохацької підпільної організації Харківською правозахисною групою видана книжка «Юнаки з огненної печі» (2003), книга спогадів Володимира Мармуса «Доля обрала нас» (2004), відзнято документальні фільми «Прапори» (2018)[7][8] та «Росохацька група»(2023)[9]. Діяльності групи присвячена пісня Василя Мармуса «Брати по неволі» (2022).[10].

У 2023 році відбулося спецпогашення поштового конверта приуроченого 50-річчю акції Росохацької групи.[11][12]

Діяльність групи до цього часу викликає міжнародний резонанс.[13][14]

Нагороди[ред. | ред. код]

26 листопада 2005 року Степана Сапеляка за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи й незалежності, активну громадську діяльність нагороджено орденом «За заслуги» третього ступеня[15].

18 серпня 2006 року інших членів групи за громадянську мужність, виявлену 1973 року при піднятті національного прапора України у місті Чорткові Тернопільської області, активну участь у національно-визвольному русі нагороджено орденом «За мужність» першого ступеня[16].[17]

26 січня 2012 року на будівлі Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського відкрито меморіальну таблицю[18].

22 січня 2023 року відкрито меморіальну дошку на приміщенні колишнього критого ринку (нині — «Лемківська світлиця») з нагоди 50-ї річниці підняття над Чортковом синьо-жовтих прапорів[19].

1 вересня 2023 року на фасаді Росохацької гімназії відкрито меморіальну дошку учасникам Росохацької групи, які в ній навчалися[20].

Галерея[ред. | ред. код]

  • "Росохацька група": 50 років юнацькій відвазі"
    "Росохацька група": 50 років юнацькій відвазі"
  • Учасники Росохацької групи біля 560-річної липи у Скала-Подільському парку
    Учасники Росохацької групи біля 560-річної липи у Скала-Подільському парку
  • Росохацька група на День Прапора 2022
    Росохацька група на День Прапора 2022
  • Зустріч в Скалі - Подільській школі
    Зустріч в Скалі - Подільській школі
  • Спецпогашення конверту в Скала-Подільській школі
    Спецпогашення конверту в Скала-Подільській школі
  • Показ фільму "Росохацька група" під час кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" у Центральній міській бібліотеці Тернополя
    Показ фільму "Росохацька група" під час кіномарафону "Синьо-жовта стрічка" у Центральній міській бібліотеці Тернополя

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тернопіль сьогодні: Упокоївся Петро Винничук. Тернопіль сьогодні. середа, 30 травня 2012 р. Процитовано 18 вересня 2022.
  2. ↑ СЕНЬКІВ ВОЛОДИМИР ЙОСАФАТОВИЧ - Український національний рух. Дисидентський рух в Україні (ua) . Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  3. ↑ КРАВЕЦЬ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ - Інтерв’ю. Дисидентський рух в Україні (ua) . Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  4. ↑ Записки Ханаса: Не стало Миколи Слободяна... Записки Ханаса. пʼятниця, 9 лютого 2018 р. Процитовано 18 вересня 2022.
  5. ↑ Росохацька група. Дисидентський рух в Україні. Процитовано 16 лютого 2023.
  6. ↑ Нагороджені 9 українців, які підняли прапор в 1973. Права людини в Україні. Процитовано 26 березня 2024.
  7. ↑ Тернопіль сьогодні: Про "Прапори". Тернопіль сьогодні. неділя, 21 жовтня 2018 р. Процитовано 18 вересня 2022.
  8. ↑ Тизер документального фільму 'Прапори' (uk-UA) , процитовано 22 січня 2023
  9. ↑ Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи (uk-UA) , процитовано 23 січня 2023
  10. ↑ "Гартовані" ч.124 Брати по неволі (uk-UA) , процитовано 18 вересня 2022
  11. ↑ У Тернополі погасили марку та конверт до 50-річчя акції «Росохацької групи» в Чорткові. Чортків.Сity (укр.). Процитовано 26 січня 2023.
  12. ↑ "Гартовані" ч.212 Спецпогашення конверту (uk-UA) , процитовано 27 січня 2023
  13. ↑ Гісторыя Расахацкай падпольнай групы на Тэрнопальшчыне - БЕЛАРУСКАЕ РАДЫЁ РАЦЫЯ. web.archive.org. 22 лютого 2023. Процитовано 25 березня 2024.
  14. ↑ Білоруська опозиція захоплюється Росохацькою групою. ПОГЛЯД (укр.). 25 березня 2024. Процитовано 25 березня 2024.
  15. ↑ Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в'язнів і репресованих». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 10 червня 2019.
  16. ↑ Указ Президента України «Про нагородження орденом „За мужність“». Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 18 травня 2009.
  17. ↑ Нагороджені 9 українців, які підняли прапор в 1973. Права людини в Україні. Процитовано 26 березня 2024.
  18. ↑ Тернопіль сьогодні: Правда стає історією. Тернопіль сьогодні. понеділок, 30 січня 2012 р. Процитовано 18 вересня 2022.
  19. ↑ 50 років звитяги Росохацької патріотичної групи: у Чорткові відкрили меморіальну таблицю. Чортків.Сity (укр.). Процитовано 22 січня 2023.
  20. ↑ Дана Савитська (3 вересня 2022). Меморіальну дошку з іменами членів Росохацької групи відкрили на Тернопільщині. Суспільне Новини.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2023. — 23 січня.
В ГУЛАГ за українські прапори. «Росохацька група» на YouTube // Обличчя Незалежності. — 2021.
Зустріч-спогад «Росохацька група. Спогади» на YouTube // Тернопільська ОУНБ. — 2021. — 10 лютого.
«Гартовані» ч.111 День Прапора з Росохацькою групою на YouTube // Володимир Ханас. — 2022. — 26 серпня.
Тизер документального фільму «Прапори» на YouTube // Володимир Ханас. — 2021. — 5 лютого.
45-та річниця чортківських подій на YouTube // Володимир Ханас. — 2018. — 24 січня.
Антирадянський Рух Опору в Україні
1918—1922
1922—1939
1939—1955
1955—1985
1985—1991
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Росохацька_група&oldid=42231470