Росс 154 — Вікіпедія

Росс 154
Маса 3,38028E+29 кг
Каталожний код 2MASS J18494929-2350101[1], HIP 92403[1], IRAS 18467-2353[1], GJ 729[1], AAVSO 1843-23[1], 1ES 1846-23.8[1], 1RXS J184948.7-235003[1], 2EUVE J1849-23.8[1], ASAS J184948-2350.0[1], CD-23 14742[1], CSI-23-18467[1], EUVE J1849-23.8[1], GCRV 11260[1], HIC 92403[1], JP11 5165[1], JP11 5166[1], JP11 5192[1], LFT 1437[1], LHS 3414[1], LPM 688[1], LTT 7462[1], NLTT 47045[1], PLX 4338[1], PLX 4338.00[1], PPM 734465[1], TYC 6859-1332-1[1], UBV M 42977[1], UCAC4 331-182994[1], V1216 Sgr[1], Zkh 282[1], AC -24 2833-183[1], AC -24 2822-183[1], Ci 20 1108[1], [GKL99] 365[1], PM J18498-2350[1], WEB 15960[1] і Gaia DR2 4075141768785646848[1]
Першовідкривач або винахідник Frank Elmore Rossd
Дата відкриття (винаходу) 1925
Сузір'я Стрілець[2]
Відстань від Землі 2,9751 ± 0,0006 парсек[3]
Швидкість обертання зорі 3 ± 1,5 км/с[4]
Паралакс 336,1228 ± 0,0641 кутова мілісекунда[3]
Власний рух за схиленням −193,55 ± 0,105 кутова мілісекунда на рік[3]
Власний рух за прямим піднесенням 639,348 ± 0,127 кутова мілісекунда на рік[3]
Радіальна швидкість −10,631 км/с[4]
Тип змінної зорі Зорі типу BY Дракона
Спектральний клас M3.5Ve[5]
Видима зоряна величина 10,495[6]
Світність 1,45464E+24 ват
Абсолютна зоряна величина 13,07
Металічність −0,18[7]
Радіус 0,24 сонячний радіус
Епоха J2000.0[3]
Пряме піднесення 4,92978165065 радіан[3]
Схилення 0 радіан[3]
Ефективна температура 3240 K[7]
CMNS: Росс 154 у Вікісховищі

Росс 154 (лат. Ross 154, інше позначення — V1216 Sgr) — зоря в сузір'ї Стрільця, червоний карлик. Є однією з найближчих зір (дев'ятою за відстанню). Неозброєним оком її не видно.

Історія[ред. | ред. код]

Уперше зорю Росс 154 зазначив у каталозі американський астроном Френк Елмор Росс 1925 року; вона увійшла до його четвертого переліку нових змінних зір[8]. 1926 року, порівнявши її положення з положенням на фотографічних пластинах, отриманих раніше іншим американським астрономом, Едвардом Емерсоном Барнардом, Росс додав зорю до свого другого переліку зір, власний рух яких вдається виміряти[9]. Первинну величину паралаксу — 0,362 ± 0,006 кутових секунд — виміряв 1937 року Волтер О'Коннелл (Walter O'Connell), скориставшись фотографічними пластинами, отриманими за допомогою Єльського телескопа в Йоганнесбурзі (Південна Африка). Ці вимірювання свідчили, що зоря є шостою за відстанню від Сонця серед відомих на той час зір[10].

Характеристики[ред. | ред. код]

Росс 154 — тьмяна й відносно холодна зоря (червоний карлик) спектрального класу M3,5 V. Розташована на відстані приблизно 9,69 світлового року від Сонця[11]. Це найближча зоря в південному сузір'ї Стрільця.

Належить до зір головної послідовності. Має видиму зоряну величину 10,44[12]. В ідеальних умовах спостереження Росс 154 потребує телескопа з апертурою щонайменше 6,5 см (3 дюйми)[13].

Світність зорі становить 0,0038 сонячної, маса — 17 % маси Сонця, діаметр — 24 % сонячного[14], температура поверхні — 3105 K[15]. За оцінками, вік зорі становить менше одного мільярда років[5рус]. Росс 154 є спалахуючою зорею типу UV Кита. Спостереження за допомогою Космічної рентгенівської обсерваторії Чандра свідчать, що інтенсивність випромінювання Росс 154 у рентгенівському діапазоні дорівнює сонячній або навіть перевищує її. Позначення в каталозі змінних зір — V1216 Стрільця.

Спалахи[ред. | ред. код]

Виявилося, що зоря Росс 154 є спалахуючою зорею типу UV Кита (відомою також під назвою Лейтен 726-8 B), для якої середній інтервал між максимумами спалахів становить приблизно дві доби[16]. Перші ознаки змінності спостерігали в Австралії 1951 року, коли зоряна величина Росс 154 зросла на 0,4m[17]. Зазвичай під час спалаху яскравість зорі збільшується на 3–4 величини[18].

Потужність магнітного поля на поверхні зорі оцінюється в 2,2 ± 0,1 кілогауса[19].

Рентгенівське випромінювання[ред. | ред. код]

Росс 154 є джерелом рентгенівського випромінювання, яке було зафіксоване кількома рентгенівськими обсерваторіями. Стабільне рентгенівське випромінювання становить близько 9 × 1027 ерг−1[20]. Рентгенівське випромінювання зорі під час спалаху спостерігалося Обсерваторією Чандра; під час спалаху його потужність становила 2,3 × 1033 ерг[20].

Спектральний клас M3,5V[12] є ознакою того, що цей червоний карлик генерує енергію шляхом злиття ядер атомів водню у ядрі зорі. За оцінками, яскравість Росс 154 становить лише 0,38 % сонячної[21]. На противагу Сонцю, у якому конвекція відбувається лише в зовнішніх шарах, у червоного карлика такої малої маси в конвекції бере участь усе тіло зорі[22]. Відносно висока швидкість обертання свідчить, що Росс 154, найімовірніше, є молодою зорею з оцінюваним віком менше мільярда років[20]. Металічність зорі становить приблизно половину сонячної[20].

Жодних супутників малої маси на орбіті навколо Росс 154 не виявлено[23]. Не знайдено також ознак надлишкового інфрачервоного випромінювання, яке вказувало б на наявність навколозоряного пилу. Такі уламкові диски рідко зустрічаються в системах зір спектрального класу M із віком більше 10 мільйонів років, оскільки впродовж цього часу зоряний вітер встигає їх розвіяти[24].

Рух у просторі[ред. | ред. код]

Складники вектора просторової швидкості Росс 154 становлять: [U; V; W] = [–12,2; –1,0; –7,2] км/с[25]. Зоря не входить до складу жодної рухомої групи зір[26] й обертається навколо центра Чумацького шляху на відстані 27,65–30,66 тисяч світлових років (8,48–9,40 кілопарсек) від нього орбітою з ексцентриситетом 0,052[27]. Її невелика просторова швидкість відносно Сонця вказує на те, що вона є зорею Покоління I[28]. Найближче до Сонця Росс 154 підійде приблизно через 157 000 років, наблизившись до відстані 6,39 ± 0,10 св. року (1,959 ± 0,031 парсек)[29].

Найближче оточення зорі[ред. | ред. код]

Перелічені нижче зоряні системи розташовані на відстані в межах 10 світлових років від Росс 154:

Зоря Спектральний клас Відстань, св. років
Зоря Барнарда M3,8 V 5,5
Лакайль 8760 M2 Ve 7,4
Глізе 674 M3 V 7,7
Вольф 1061 M3 V 8,1
α Центавра AB G2 V / K0 V 8,1
Проксима Центавра M5,5 Ve 8,2
Глізе 682 M3,5 V 8,7
ε Індіанця K5 Ve 8,9
70 Змієносця AB K0 Ve / K5 Ve 9,3
Лакайль 9352 M0,5 Ve 9,6
EZ Водолія ABC M5 V / M / M 9,5
Сонце G2 V 9,7

У культурі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ VizieR
  3. ↑ а б в г д е ж Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
  4. ↑ а б M. Lampón, R. Luque, B. Arroyo-Torres et al. The CARMENES search for exoplanets around M dwarfs. High-resolution optical and near-infrared spectroscopy of 324 survey stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2018. — Vol. 612. — P. 49–49. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201732054 — arXiv:1711.06576
  5. ↑ Henry T. J. A 3D search for companions to 12 nearby M dwarfs // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2015. — Vol. 149, Iss. 3. — P. 106. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1088/0004-6256/149/3/106 — arXiv:1501.05012
  6. ↑ C. Koen, D. Kilkenny, F. van Wyk et al. UBV(RI)CJHK observations of Hipparcos-selected nearby stars // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2010. — Vol. 403, Iss. 4. — P. 1949–1968. — 20 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2009.16182.X
  7. ↑ а б Boyajian T. S., Feiden G. A., Braun K. v. et al. How to constrain your M dwarf: measuring effective temperature, bolometric luminosity, mass, and radius // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2015. — Vol. 804, Iss. 1. — P. 64. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/804/1/64 — arXiv:1501.01635
  8. ↑ Ross, Frank E. (1926), New variable stars, (fourth list), Astronomical Journal, 37: 91, Bibcode:1927AJ.....37...91R, doi:10.1086/104790
  9. ↑ Ross, Frank E. (February 1926), New proper-motion stars, (second list), Astronomical Journal, 36 (856): 124—128, Bibcode:1926AJ.....36..124R, doi:10.1086/104699
  10. ↑ O'Connell, Walter (February 1938), A faint star of large parallax, Astronomical Journal, 46 (1078): 204, Bibcode:1938AJ.....46..204O, doi:10.1086/105447
  11. ↑ van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
  12. ↑ а б Staff (1 січня 2008), The One Hundred Nearest Star Systems, Research Consortium on Nearby Stars, архів оригіналу за 29 березня 2013, процитовано 12 червня 2008
  13. ↑ Mills, H. Robert (1994), Practical Astronomy: A User-friendly Handbook for Skywatchers, Horwood Publishing, с. 199, ISBN 1-898563-02-0
  14. ↑ Johnson, H. M.; Wright, C. D. (1983), Predicted infrared brightness of stars within 25 parsecs of the sun, Astrophysical Journal Supplement Series, 53: 643—711, Bibcode:1983ApJS...53..643J, doi:10.1086/190905—see p. 693.
  15. ↑ Johnson, H. M. & Wright, C. D. (Nov. 1983). Predicted infrared brightness of stars within 25 parsecs of the sun (англ.). Astrophysical Journal Supplement Series (ISSN 0067-0049), vol. 53, Nov. 1983, p. 643-711. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 17 вересня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  16. ↑ Jarrett, A. H.; Grabner, G. (1976), On the Period Between Flares of V1216 Sagittarii, Information Bulletin on Variable Stars (1221): 1, Bibcode:1976IBVS.1221....1J
  17. ↑ Mayall, Margaret W. (February 1953), Variable Star Notes, Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, 47: 23—28, Bibcode:1953JRASC..47...23M
  18. ↑ Costa, R.; Cristaldi, S.; Rodono, M. (1970), Cooperative Observations of the Flare Star V1216 Sgr, Information Bulletin on Variable Stars, 461: 1—4, Bibcode:1970IBVS..461....1C
  19. ↑ Reiners, A.; Basri, G. (February 2007), The First Direct Measurements of Surface Magnetic Fields on Very Low Mass Stars, The Astrophysical Journal, 656 (2): 1121—1135, arXiv:astro-ph/0610365, Bibcode:2007ApJ...656.1121R, doi:10.1086/510304
  20. ↑ а б в г Wargelin, B. J. та ін. (2008), X-Ray Flaring on the dMe Star, Ross 154, The Astrophysical Journal, 676 (1): 610—627, arXiv:0712.2791, Bibcode:2008ApJ...676..610W, doi:10.1086/528702
  21. ↑ Pettersen, B. R. (1980), Physical parameters of solar neighbourhood flare stars, Astronomy and Astrophysics, 82 (1–2): 53—60, Bibcode:1980A&A....82...53P
  22. ↑ Reiners, A.; Basri, G. (March 2009), On the magnetic topology of partially and fully convective stars, Astronomy and Astrophysics, 496 (3): 787—790, arXiv:0901.1659, Bibcode:2009A&A...496..787R, doi:10.1051/0004-6361:200811450
  23. ↑ Hinz, Joannah L. та ін. (2002), A Near-Infrared Wide-Field Proper Motion Search for Brown Dwarfs, The Astronomical Journal, 123 (4): 2027—2032, arXiv:astro-ph/0201140, Bibcode:2002AJ....123.2027H, doi:10.1086/339555
  24. ↑ Plavchan, Peter; Jura, M.; Lipscy, S. J. (October 2005), Where Are the M Dwarf Disks Older Than 10 Million Years?, The Astrophysical Journal, 631 (2): 1161—1169, arXiv:astro-ph/0506132, Bibcode:2005ApJ...631.1161P, doi:10.1086/432568
  25. ↑ Annotations on V* V1216 Sgr object. SIMBAD. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 18 квітня 2010.
  26. ↑ Montes, D. та ін. (2001), Late-type members of young stellar kinematic groups - I. Single stars, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 328 (1): 45—63, arXiv:astro-ph/0106537, Bibcode:2001MNRAS.328...45M, doi:10.1046/j.1365-8711.2001.04781.x
  27. ↑ Allen, C.; Herrera, M. A. (1998), The galactic orbits of nearby UV Ceti stars, Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica, 34: 37—46, Bibcode:1998larm.confE.115A
  28. ↑ Veeder, G. J. (1974), Old disk flare stars, Astronomical Journal, 79: 702—704, Bibcode:1974AJ.....79..702V, doi:10.1086/111600
  29. ↑ Bobylev, V. V. (March 2010), Searching for stars closely encountering with the solar system, Astronomy Letters, 36 (3): 220—226, arXiv:1003.2160, Bibcode:2010AstL...36..220B, doi:10.1134/S1063773710030060
Зорі сузір'я Стрільця
Баєр
Флемстида
Змінні
HR
HD
Глізе
MOA
OGLE
PSR
WR
Інші
Екзопланети
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Росс_154&oldid=42331407