Ростовська АЕС — Вікіпедія

Ростовська атомна електростанція
Країна  Росія
Адмінодиниця Ростовська область
Місцезнаходження Росія Росія, Ростовська область
Початок будівництва 1977
Початок експлуатації 2001
Організація «Росенергоатом»
Технічні параметри
Тип реакторів ВВЭР-1000
Реакторів в експлуатації 4
Генеруюча потужність 4030 МВт
Інша інформація
Сайт Ростовська АЕС
Мапа
CMNS: Ростовська АЕС у Вікісховищі

Ростовська атомна електростанція — діюча АЕС, розташована у Ростовській області Росії за 12 км від міста Волгодонськ на березі Цимлянського водосховища. Електрична потужність чотирьох діючих енергоблоків становить 4,03 ГВт.

Третій енергоблок з грудня 2014 року проходив випробування. Промислова експлуатація розпочата 14 липня 2015 року[1].

У 2001—2010 роках станція носила назву «Волгодонська АЕС», з пуском другого енергоблока станція була знову перейменована в «Ростовську АЕС»[2].

Структура і діяльність[ред. | ред. код]

Ростовська АЕС є одним з найбільших підприємств енергетики Півдня Росії, що забезпечує близько 15 % річного виробітку електроенергії в цьому регіоні. Електроенергія Ростовської АЕС передається споживачам шістьома лініями електропередачі напругою 500 кВ у міста Шахти (Ростовська область), Тихорецьк № 1, Тихорецьк № 2 (Краснодарський край), Невинномиськ, Будьонновськ (Ставропольський край) і Южна (Волгоградська область). Вироблення електроенергії становить понад 25 млн кВт·год на добу і близько 8 млрд кВт·год на рік. У 2008 році АЕС виробила 8 млрд 120 млн кВт·год. ​​Коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) склав 92.45 %. З моменту пуску (2001) виробила понад 60 млрд кВт·год електроенергії.

Ростовська АЕС є філією ВАТ «Концерн Росенергоатом». 100 % акцій Концерну належать ВАТ «Атоменергопром», що об'єднав цивільні активи російської атомної галузі і забезпечує повний цикл виробництва у сфері ядерної енергетики — від видобутку урану до будівництва АЕС і вироблення електроенергії.

Історія будівництва[ред. | ред. код]

  • 1979 — затверджено проєкт, згідно з яким станція повинна складатися з 4 енергоблоків по 1 ГВт кожен, будівельні роботи почалися раніше, у 1977 році.
  • 1985 — будівництво 1-го енергоблока вступило в завершальну стадію. Активізація будівництва вимагала збільшення числа робітників та інженерів на майданчику, а робочі городки при самій АЕС та гуртожитки у Волгодонську перестали справлятися з напливом людей. З цієї причини було створено селище Підгори[3].
  • 1990 — під тиском громадської думки будівництво було законсервовано, причому готовність 1-го блока на той момент складала майже 95 % і другого — близько 20 %[4], АЕС загрожувало повторення долі станції Кримської АЕС.
  • 1998 — після двох екологічних експертиз проєкт станції було скореговано (кількість енергоблоків скорочено до двох).
  • 10 травня 2000 року, — Держатомнаглядом Росії, була видана ліцензія, яка дає право на спорудження енергоблока № 1 Ростовської АЕС з реактором ВВЕР-1000. З отриманням ліцензії Ростовська АЕС офіційно стала споруджуваною атомною електростанцією Росії.
  • 30 березня 2001 року — перший енергоблок станції з реактором ВВЕР-1000 включено в мережу.
  • 2002 — відновлення будівництва енергоблока № 2.
  • 2005 — підписано постанову про будівництво другого енергоблока станції до 2008 році. У 2008 році термін закінчення будівництва і дата пуску енергоблока № 2 були перенесені на наступний 2009 рік.
  • 2009, лютий — були проведені громадські слухання щодо будівництва енергоблоків № 3 та № 4 Ростовської АЕС на. Запуски нових блоків були заплановані на 2014 і 2016 рік відповідно.
  • 2009 червень — Ростехнадзором була видана ліцензія на будівництво блоків № 3 та 4 Ростовської АЕС.
  • 2009 — розпочато повномасштабне зведення енергоблока № 3.
  • 2009, 19 грудня — відбувся фізичний пуск енергоблока № 2[5].
  • 2010, 18 березня — другий енергоблок станції з реактором ВВЕР-1000 був включений в єдину енергетичну систему Росії.
  • 2010, червень — почалося повномасштабне будівництво енергоблока № 4[6]
  • 2010, 10 грудня — Підписано дозвіл на введення в промислову експлуатацію енергоблока № 2. Ростовської АЕС[7]
  • 2 014, 14 листопада — відбувся фізичний пуск енергоблока № 3[8]
  • 2014 року, 7 грудня — у реакторі енергоблока № 3 запущена керована ланцюгова реакція[9]
  • 2014 року, 27 грудня — енергоблок № 3 підключено до енергосистеми Росії[10]
  • 2015, 20 червня — корпус реактора для енергоблока № 4 прибув на Ростовську АЕС[11]
  • 2015, 14 липня — енергоблок № 3 виведено на повну потужність[12].

Енергоблок № 1[ред. | ред. код]

2007-й рік, блок 1

Перший енергоблок Ростовської АЕС введено в промислову експлуатацію у грудні 2001 року. Встановлена ​​потужність енергоблока 1000 МВт (теплова потужність 3000 МВт) забезпечується реактором ВВЕР-1000 (водо-водяний енергетичний реактор з водою під тиском).

У реакторі здійснюється керована ядерна ланцюгова реакція поділу U-235 під дією низькоенергетичних нейтронів, що супроводжується виділенням енергії. Основними частинами ядерного реактора є: активна зона, де знаходиться ядерне паливо; відбивач нейтронів, оточуючий активну зону; теплоносій; система регулювання ланцюговою реакцією, радіаційний захист. Паливо розміщується в активній зоні у вигляді 163 паливних збірок (ТВЗ). Кожна ТВЗ має 312 тепловидільних елементи (ТВЕЛи), що являють собою герметичні цирконієві трубки. У ТВЕЛах паливо знаходиться у вигляді таблеток двоокису урану. Управління та захист ядерного реактора здійснюється впливом на потік нейтронів за допомогою переміщення керуючих стрижнів, поглинаючих нейтрони, а також зміною концентрації борної кислоти в теплоносії першого контуру.

Теплова схема енергоблока АЕС має два контури циркуляції:

  1. Головний циркуляційний контур (ГЦК або 1-й контур), що складається з 4 петель. До складу ГЦК входять реактор, головні циркуляційні трубопроводи, парогенератори по числу петель і головні циркуляційні насоси, а також система компенсації тиску. ГЦК є замкнутим, радіоактивним і призначений для відведення тепла від реактора і передачі його воді другого контуру.
  2. Контур робочого тіла (2-й контур) складають паропроводи гострої пари, турбогенератор з конденсаційним обладнанням, деаератор, а також тракти основного конденсату і живильної води, що містять у свою чергу, конденсатні насоси, турбоживильні насоси та систему регенерації тепла з підігрівниками низького і високого тисків. Другий контур призначений для вироблення пари, передачі його на турбіну для виробництва електроенергії в генераторі. Другий контур замкнутий, не радіоактивний.

Енергоблок № 2[ред. | ред. код]

2007, будівництво 2 блока

Роботи з добудови енергоблока № 2 з реактором того ж типу поновилися у 2002 році. Широкомасштабні роботи були розгорнуті у 2006 році. Будівництво енергоблока № 2 Ростовської АЕС — один з найбільших інвестиційних проєктів на півдні Росії. На будівельному майданчику другого енергоблока було зайнято більше 7-ми тисяч людей[13].

У 2009, основні будівельні роботи на майданчику 2-го енергоблока були завершені. 19 грудня 2009 проведено завантаження в шахту реактора першої касети з радіоактивним паливом, а потім виконано фізичний запуск енергоблока № 2[14]. До 24 грудня 2009 завантаження палива проведена повністю. Всього було завантажено 163 паливні касети. На мінімально контрольований рівень потужності другий енергоблок вийшов у січні 2010 року[15]. 24 лютого на енергоблоці № 2 в ході підготовки до енергетичного запуску була проведена операція з виходу на плановий набір оборотів холостого ходу роторів турбогенератора, так званий «поштовх турбіни»[16].

18 березня 2010 року енергоблок № 2 Ростовської АЕС було виведено на 35 % потужність від номінальної. О 16 годині 17 хвилин за московським часом енергоблок було включено в мережу, електроенергія вироблювана турбогенератором 2-енергоблока станції почала надходити в ЄЕС Росії. Вихід 2-го енергоблока на потужність 50 % від номінальної заплановано на травень 2010 рік, а прийняття на промислову експлуатацію планується на жовтень 2010 року, після виходу енергоблока на 100 % потужність[17].

Енергоблок № 3[ред. | ред. код]

Роботи з будівництва енергоблока № 3 з реактором третього покоління почалися у 2009 році і були завершені у 2014 році. 14 листопада 2014 було розпочато фізичний пуск реактора третього блока[18]. 7 грудня 2014 в реакторі була запущена керована ланцюгова реакція, після чого він був успішно виведений на мінімальну потужність, повідомили в Росенергоатому[9]. Його здача в промислову експлуатацію запланована на літо 2015. 14 липня 2015 року третій енергоблок було виведено на 100 % потужність[12].

Енергоблок № 4[ред. | ред. код]

Будівництво 4-го енергоблока розпочалося у 2010 році.

6 грудня 2017 року в реактор енергоблока № 4 були завантажені перші тепловиділяючі збірки, тим самим було розпочато процес фізичного пуску[19].

29 грудня 2017 року о 16:24 на енергоблоці № 4 завершена операція з виведення реакторної установки на мінімально контрольований рівень потужності. Розпочалася керована ланцюгова реакція: штатні іонізаційні камери зафіксували нейтронний потік, відповідний мінімальному контрольованому рівню[20]. 1 лютого 2018 року генератор турбіни енергоблока № 4 був синхронізований з мережею. Електроенергія, що виробляється почала надходити в єдину енергосистему Росії[21].

14 квітня 2018 року енергоблок № 4 Ростовської АЕС був вперше виведено на повну потужність. 28 вересня 2018 року енергоблок № 4 прийнято до промислової експлуатації[22].

Інформація по енергоблоках[ред. | ред. код]

Технічний проєкт Ростовської АЕС було розроблено Нижньогородським відділенням інституту «Атоменергопроєкт» відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.21.76 № 86Д. Проєкт передбачав будівництво АЕС у складі 4 енергоблоків із реакторами типу ВВЕР-1000 загальною потужністю 4000 МВт[4][23].

Енергоблок[24] Тип реакторів Потужність Початок будівництва Енергетичний пуск Введення в експлуатацію Закриття
Чистий Брутто
Ростов-1 ВВЕР-1000/320 950 МВт 1000 МВт 01.09.1981 30.03.2001 25.12.2001 2031 (план)
Ростов-2 ВВЕР-1000/320 950 МВт 1000 МВт 01.05.1983 18.03.2010[25] 10.12.2010[7] 2040 (план)
Ростов-3 ВВЕР-1000/320 1011 МВт 1100 МВт[25] 15.09.2009 27.12.2014[26] 17.09.2015 2045 (план)
Ростов-4 ВВЕР-1000/320 1011 МВт 1100 МВт[25] 16.06.2010 01.02.2018 28.09.2018 2048 (план)
Ростов-5 ВВЕР-1200 1200 МВт 1350 МВт Будівництво скасовано
Ростов-6 ВВЕР-1200 1200 МВт 1350 МВт Будівництво скасовано

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Энергоблок №3 Ростовской АЭС включен в единую энергетическую систему России. Росэнергоатом / Ростовская АЭС / Пресс-центр. 27 грудня 2014. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 грудня 2014.
  2. ↑ Ростовская АЭС: название возвращается[недоступне посилання з червня 2019] // ОАО «Концерн Росэнергоатом», 30.04.2010
  3. ↑ Підгори — селище, зникле під Волгодонськом. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2015.
  4. ↑ а б Ростовская АЭС [Архівовано 22 листопада 2015 у Wayback Machine.] // ОАО "Нижегородская инжиниринговая компания «АТОМЭНЕРГОПРОЕКТ»
  5. ↑ Произведен физический пуск реактора 2-го энергоблока Ростовской АЭС. REGNUM. 19 декабря 2009. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 14 серпня 2010.
  6. ↑ Энергоблок № 4 Ростовской АЭС — отсчёт начался[недоступне посилання з липня 2019] // ОАО «Концерн Росэнергоатом», 22.06.2010.
  7. ↑ а б Ростовская АЭС: Росатом подписал разрешение на ввод в эксплуатацию блока № 2[недоступне посилання з липня 2019] // ОАО «Концерн Росэнергоатом», 14.12.2010.
  8. ↑ На Ростовской АЭС начали запуск третьего энергоблока [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.] //
  9. ↑ а б Реактор 3-го блока РостАЭС вышел на минимально контролируемую мощность. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.
  10. ↑ Третий блок Ростовской АЭС подключен к энергосистеме России [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] //
  11. ↑ Корпус реактора для энергоблока № 4 прибыл на Ростовскую АЭС. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.
  12. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ROSTOV3 не вказано текст
  13. ↑ Ростовская АЭС: визит главы «Росатома» Сергея Кириенко[недоступне посилання з липня 2019] // ОАО «Концерн Росэнергоатом», 22.09.2009
  14. ↑ Ростовская АЭС: состоялся физпуск энергоблока № 2[недоступне посилання з липня 2019] // ОАО «Концерн Росэнергоатом», 19.12.2009
  15. ↑ Волгодонская АЭС: завершена загрузка топлива[недоступне посилання з липня 2019] // ОАО «Концерн Росэнергоатом», 24.12.2009
  16. ↑ Ростовская АЭС: на энергоблоке № 2 состоялся «толчок турбины» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] // AtomInfo.ru
  17. ↑ Ростовская АЭС: состоялся энергетический пуск энергоблока № 2[недоступне посилання з липня 2019] // ОАО «Концерн Росэнергоатом», 18.03.2010
  18. ↑ Энергоблок №3 Ростовской АЭС включен в единую энергетическую систему России. Росэнергоатом. 27.12.2014. Архів оригіналу за 30.12.2014. Процитовано 29.10.2015.
  19. ↑ На Ростовській АЕС розпочато завантаження ядерного палива в реактор нового блоку. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 21 лютого 2020.
  20. ↑ Ростовська АЕС: енергоблок № 4 виведено на мінімально контрольований рівень потужності. rosatom.ru. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 3 січня 2018.
  21. ↑ Ростовська АЕС: Президент РФ Володимир Путін дав старт програмі виведення нового енергоблоку № 4 на проектну потужність. rosatom.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2018.
  22. ↑ На Ростовській АЕС ввели в експлуатацію четвертий енергоблок. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 21 лютого 2020.
  23. ↑ Ростовская АЭС: состоялся физпуск энергоблока № 2 [Архівовано 12 січня 2010 у Wayback Machine.] // Госкорпорация «Росатом»
  24. ↑ Russian Federation: Nuclear Power Reactors. Power Reactor Information System (англ.). IAEA. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 11 вересня 2010.
  25. ↑ а б в ROSTOV-2. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 29 жовтня 2015.
  26. ↑ Росэнергоатом (27.12.2014). Энергоблок №3 Ростовской АЭС включен в единую энергетическую систему России. Архів оригіналу за 30.12.2014. Процитовано 29.10.2015.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Діючі
РАЕС
Зупинені
Недобудовані
Нереалізовані
проєкти
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ростовська_АЕС&oldid=40383824