Російська окупація Донецької області — Вікіпедія

Російська окупація Донецької області
Мапа окупації Донецької області:
      Окупована територія
      Деокуповано
      не було окуповано з 24 лютого 2022
      Територія, контрольована «ДНР» на 7 квітня 2014.
Дата 7 квітня 2014 — дотепер
Місце Україна Донецька область, Україна
Організатори Росія Росія
Учасники Збройні сили РФ
Результат триває
Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.

Російська окупація Донецької області — це триваюча військова окупація, яка почалася 7 квітня 2014 року, після чого частину області почала контролювати так звана «Донецька народна республіка». Адміністративний центр — Донецьк; проте її облдержадміністрація була тимчасово переведена до Краматорська через триваючу російсько-українську війну.

Окупація[ред. | ред. код]

Окупація розпочалась російськими загонами, які вторглися у квітні 2014 року на територію українського Донбасу після захоплення Російською Федерацією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державного суверенітету» «ДНР».

Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов'янська, Краматорська і Дружківки, де захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді й відкритої співпраці,[1] невеликі штурмові загони російських диверсантів у наступні дні взяли під контроль Горлівку й інші міста Донеччини та Луганщини.

21 лютого 2022 року президент РФ Володимир Путін підписав укази про визнання «ДНР» та «ЛНР», а також підписав з республіками договори про дружбу, співпрацю та допомогу[2]. Указами, зокрема, передбачено, що російські збройні сили повинні будуть «забезпечити підтримання миру» на території «ДНР» та «ЛНР» до моменту укладання договорів про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу[3][4].

22 лютого 2022 року глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що право на суверенітет має дотримуватися щодо держав, які представляють увесь народ, який проживає на їхній території. Україна, на його думку, з 2014 року до таких не належать[5]. Цього ж дня були ратифіковані договори про визнання, співпрацю та взаємодопомогу республікам Донбасу обома палатами Федеральних зборів РФ Державною Думою та Радою Федерації, а також парламентами «ДНР» та «ЛНР»[6][7].

Російська Федерація намагалася закріпити свою окупацію на сході України політичними та економічними засобами, ймовірно, намагаючись інтегрувати ці території до існуючих сепаратистських республік або створити нові.[8] З іншого боку українські мирні жителі почали організовувати рухи опору.[9]

Окуповані території[ред. | ред. код]

З 7 квітня 2014 року окуповані райони та міста Донецької області:[ред. | ред. код]

Бахмутський район[ред. | ред. код]

Горлівський район[ред. | ред. код]

Донецький район[ред. | ред. код]

Кальміуський район[ред. | ред. код]

З 24 лютого 2022 року окуповані райони та міста Донецької області[ред. | ред. код]

Східна частина Бахмутського району[ред. | ред. код]

Половина Волноваського району[ред. | ред. код]

Маріупольський район[ред. | ред. код]

Райони, які були окуповані[ред. | ред. код]

Краматорський район[ред. | ред. код]

Бахмутський район[ред. | ред. код]

Рух опору[ред. | ред. код]

На території, контрольованій «ДНР», український рух опору діє з 2014 року.

Зугрес, 7 жовтня 2014

2014 року у Донецьку до стовпа було прив'язано проукраїнську активістку Ірину Довгань , над якою кілька годин знущалися місцеві сепаратисти [10]. Схожий випадок був 7 жовтня 2014 року у місті Зугрес [11] [12], що знайшло відображення у фільмі Донбас.

Протягом 2014—2017 років партизани регулярно вчиняли патріотичні акції, з розповсюдження листівок, наклейок, вивішування українських прапорів в публічних місцях.[13] На окупованій території регулярно підривали пам'ятники бойовикам, та їх символи.[14].

Однією з цілей партизанів також стали колаборанти: на чиновників, які перейшли на бік окупантів, було здійснено низку замахів. Так в березні 2015 року у Донецьку невідомі розстріляли в автівці депутата Народної ради «ДНР» Романа Возніка[15]. У жовтні 2016 у місті у ліфті будинку на вул. Челюскінців 122 був підірваний ватажок бандформування «Спарта» — Арсен Павлов, відомий як «Моторола»[16]. 31 серпня 2018 року в Донецьку вибухом бомби в кафе «Сєпар» вбито ватажка терористичної організації «ДНР» Олександра Захарченка[17].

29 липня радник мера Маріуполя Петро Андрющенко повідомив, що українські партизани підпалили зернові поля біля міста, щоби зерно не дісталося ворогові[18].

У травні 2023 року в окупованому Маріуполі розбили погруддя Володимира Леніна, яке російські окупанти встановили на початку 2023 року на алеї в Міському саду[19].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Видео публикуется впервые - милиция и боевики в Донецке. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 29 травня 2017.
  2. ↑ Путин подписал указы о признании «ЛНР» и «ДНР». ТАСС. 21 февраля 2022. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  3. ↑ Путин распорядился ввести войска на территории под контролем "ДНР" и "ЛНР". Радио Свобода. 22 лютого 2022.
  4. ↑ Путин поручил российским военным обеспечить "поддержание мира" в «ДНР» и «ЛНР» // РБК, 22.02.2022
  5. ↑ Лавров заявил, что Украина не имеет права на суверенитет, так как ее власти "не представляют весь народ". Настоящее Время. 22 лютого 2022.
  6. ↑ Госдума ратифицировала договор о признании, сотрудничестве и взаимопомощи республикам Донбасса
  7. ↑ Совет Федерации ратифицировал договор о признаии, сотрудничестве и взаимопомощи республикам Донбасса
  8. ↑ Ukraine Invasion Update 25. Institute for the Study of Warfare. 5 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  9. ↑ Russian Offensive Campaign Assessment, April 24. Institute for the Study of Warfare. 24 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  10. ↑ Убито кадировця, який публічно знущався з активістки Ірини Довгань у Донецьку у 2014 році — соцмережі
  11. ↑ Террористы привязали мужчину с украинским флагом к столбу в Зугрэсе
  12. ↑ В Зугрэсе поймали карателя и привязали к «позорному столбу»
  13. ↑ Бойовики "ДНР" взяли в заручники чотирьох ультрас "Зорі" БОЙОВИКИ "ДНР" ВЗЯЛИ В ЗАРУЧНИКИ ЧОТИРЬОХ УЛЬТРАС "ЗОРІ". 8 Листопада 2016.
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 29 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ До сирийского плена Роман Заболотный служил в батальоне «Мираж». Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  16. ↑ Цензор.НЕТ. Самый знаменитый российский террорист — чем известен и почему был убит Арсен Павлов?. Цензор.нет (рос.). Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019.
  17. ↑ Захарченка вбили у ресторані "Сєпар" - РосЗМІ. Українська правда. 31 серпня 2018. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
  18. ↑ Ukrainian partisans in Mariupol have set grain fields on fire to prevent Russian theft -advisor to the mayor. Архів оригіналу за 14 серпня 2022. Процитовано 2 серпня 2022. {{cite news}}: Вказано більш, ніж один |accessdate= та |access-date= (довідка)
  19. ↑ У Маріуполі розбили погруддя Леніна, яке встановили окупанти
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_окупація_Донецької_області&oldid=41589573