Після повернення до «Дніпра» знову став основним півзахисником команди, а згодом і її капітаном. 15 березня 2014 року в матчі з ФК «Севастополь» Руслан Ротань зіграв 300-й матч в чемпіонатах України, в тому числі — 250-й за «Дніпро». У 2015 році разом із дніпрянами дійшов до фіналу Ліги Європи, де зустрілися з іспанським клубом «Севілья». У тому поєдинку Руслан відзначився забитим голом зі штрафного, проте «Дніпро» поступилися з рахунком 2:3.
2016 року під час півфінального матчу кубка країни з луганською «Зорею» за неспортивну поведінку Ротань разом із Романом Зозулею отримав піврічну дискваліфікацію. Наприкінці серпня того ж року підписав із дніпровським клубом нову угоду за схемою «2+1»[4].
17 вересня 2016 року, вийшовши на поле у грі проти «Зірки», Ротань провів 350-й матчі у Прем'єр Лізі України, зокрема — 300-й матч за «Дніпро». Це дозволило йому посісти 12-те місце за загальною кількістю матчів у Прем'єр-лізі.[5].
Ще до дебюту в молодіжній збірній почав залучатися до лав національної збірної України, першу гру у формі якої провів 12 лютого 2003 року проти збірної Туреччини. У подальшому на регулярній основі залучався тренерським штабом головної команди країни до її складу.
У складі національної збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року в Німеччині, на команда дійшла до стадії чвертьфіналу. Ротань взяв участь у трьох із п'яти матчів збірної на мундіалі, за результатами якого разом із низкою інших гравців команди був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Улітку 2011 року провів свою 50-ту гру за національну збірну України. У декількох матчах був капітаном збірної. 27 березня 2018 року, вийшовши на поле в другому таймі товариської зустрічі проти збірної Японії, провів свій 100-й матч за збірну. Таким чином, Ротань став лише другим гравцем української національної команди, який досяг цієї позначки, після Андрія Шевченка.
Рекордсмен «Дніпра» за кількістю проведених матчів в усіх турнірах: 416 матчів[11], за кількістю ігор за «Дніпро» в чемпіонатах України — 316, Кубку України — 42 та єврокубках — 58.
Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 листопада 2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави[12].
↑Указ Президента України від 21 листопада 2015 року № 650/2015 «Про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»» // Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23
French
Deutsch
Україна 
Срібний призер чемпіонату України: 2013/14
Бронзовий призер чемпіонату України (4): 2000/01, 2003/04, 2014/15, 2015/16
Чемпіон України: 2006/07
Україна 
