Рівняння ББГКІ — Вікіпедія

Рівняння Боголюбова-Борна-Гріна-Керквуда-Івона, скорочено ББГКІ — ієрархічний ланцюжок рівнянь для n-частинкових функцій розподілу класичної системи частинок, що використовується для опису рідин. Кожне з рівнянь ланцюжка отримується усередненням рівняння Ліувіля для функції розподілу всієї системи за координатами та імпульсами частинок, де N - число частинок в системі. Як наслідок, рівняння для n-частинкової функції розподілу містить член із (n+1)-частинковою функцією розподілу.

Формулювання[ред. | ред. код]

Функція розподілу системи N класичних частинок, що взаємодіють між собою, визначена в 6N-вимірному фазовому просторі. Нехай частинки взаємодіють між собою попарно, і потенціал цієї взаємодії задається функцією . Крім того, для загальності, на кожну з частинок може діяти зовнішня сила, потенціал якої задається функцією . За теоремою Ліувіля функція розподілу задовольняє рівнянню:

Це рівняння можна проінтегрувати по змінних усіх частинок, крім однієї. Тоді в усіх його членах, крім члена з парною взаємодією, з'явиться одночастинкова функція розподілу, а член з парною взаємодією можна буде проінтегрувати по N-2 змінних. При цьому залишиться інтеграл від двочастинкової функції розподілу:

Аналогічно, при інтегруванні по змінних усіх частинок, крім двох, вийде рівняння яке міститиме двочастинкову фукнцію розподілу й інтеграл від тричастинкової фукнції розподілу. В загальному випадку для n-частинкової функції розподілу:

Як наслідок виникає ланцюжок рівнянь, у яких n-частинкова функція розподілу зв'язана з (n+1)-частинковою фукнцією розподілу. Цей ланцюжок рівнянь точний, і розв'язувати його не легше, ніж знаходити розв'язок вихідного рівняння. Однак, зазвичай його обривають, роблячи припущення про залежність наступної функції розподілу від попередніх.

Історія[ред. | ред. код]

n-частинкові функції розподілу запровадив Жак Івон у 1935[1]. 1945 року ієрархічний ланцюжок рівнянь отримав Микола Боголюбов[2][3]. Джон Керквуд розглянув кінетичний транспорт в роботі[4], поданій у журнал у жовтні 1945 і опублікованій у березні 1946, а також в наступних роботах[5]. Макс Борн та Герберт Грін розглянули загальну кінетику рідин в статті, отриманій редакцією в лютому 1946 і опублікованій в грудні 1946[6].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. J. Yvon (1935): La théorie statistique des fluides et l'équation d'état (in French), Actual. Sci. & Indust. № 203 (Paris, Hermann).
  2. N. N. Bogoliubov (1946). Kinetic Equations. Journal of Experimental and Theoretical Physics (Russian) . 16 (8): 691—702.
  3. N. N. Bogoliubov (1946). Kinetic Equations. Journal of Physics USSR. 10 (3): 265—274.
  4. John G. Kirkwood (March 1946). The Statistical Mechanical Theory of Transport Processes I. General Theory. The Journal of Chemical Physics. 14 (3): 180. Bibcode:1946JChPh..14..180K. doi:10.1063/1.1724117.
  5. John G. Kirkwood (January 1947). The Statistical Mechanical Theory of Transport Processes II. Transport in Gases. The Journal of Chemical Physics. 15 (1): 72. Bibcode:1947JChPh..15...72K. doi:10.1063/1.1746292.
  6. M. Born and H. S. Green (31 грудня 1946). A General Kinetic Theory of Liquids I. The Molecular Distribution Functions. Proc. Roy. Soc. A. 188: 10—18. Bibcode:1946RSPSA.188...10B. doi:10.1098/rspa.1946.0093.