Рікардо Бофіль — Вікіпедія

Рікардо Бофіль
Рікардо Бофіль-і-Леві
ісп. Ricardo Bofill Leví
ісп. Ricardo Bofill Leví
Рікардо Бофіль, фото .
Народження 5 грудня 1939(1939-12-05)
Смерть 14 січня 2022(2022-01-14) (82 роки)
Країна Іспанія Іспанія
Навчання Женевський університет
Діяльність архітектор, містобудівник, кінорежисер, письменник
Праця в містах Барселона, Мадрид, Прага, Монпельє, Париж
Архітектурний стиль постмодернізм
Найважливіші споруди Національний театр Каталонії, Північний кампус Політехнічного університету Каталонії, будинок-студія Рікардо Бофілла в Барселоні (ревіталізація покинутого Цементного заводу), готель W Barcelona
Реставрація пам'яток ревіталізація покинутого Цементного заводу
Нереалізовані проєкти Версальський палац для мас в Парижі
Нагороди
офіцер ордена Мистецтв та літератури Хрест Sant Jordi (Іспанія)
Батько Emilio Bofilld
Брати, сестри Anna Bofill Levíd
Діти ·Ricardo Emilio Bofilld і Pablo Bofilld
Сайт ricardobofill.com
CMNS: Рікардо Бофіль у Вікісховищі

Рікардо Бофіль-і-Леві (ісп. Ricardo Bofill Leví; 5 грудня 1939, Барселона — 14 січня 2022) — іспанський (каталонський) архітектор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Барселона в єврейській родині. 1995 року закінчив Французький інститут у Барселоні, а також навчався в архітектурній школі. Був виключений за участь у політичній діяльності. Освіту продовжив у Швейцарії, у Школі архітектури міста Женева. З 1960-х почав архітектурну практику. Разом з двома колегами — архітекторами (Пітер Ходжкінсон, Жан-П'єр Карне) заснував Ricardo Bofill Taller de Arquitectura. З 1978 року відкрив друге ательє в місті Париж. Мав архітектурну практику в містах Марокко, Чехії, Франції, Іспанії, Сполучених Штатах, Швеції, Росії тощо.

Помер 14 січня 2022 від наслідків коронавірусної хвороби[2].

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Готель W Barcelona, порт Барселони
  • «Червоний мур», 1973
  • Власний будинок-студія (ревіталізація покинутого Цементного заводу), Барселона, 1973–1975.
  • The Golden Number Plaza, Монпельє, 1984
  • Château Lafite Rothschild, Франція, 1986
  • Парк для міста Турія, Валенсія, 1988
  • Музична школа, Хьюстон, США, 1988
  • Арсенал (ревіталізація старовинної споруди), Мец, Франція, 1989
  • квартал Бофілл бейдж, Стокгольм, Швеція, 1992
  • Палац Конгресів, Мадрид, 1993
  • Національний театр Каталонії, 1997
  • Твін центр, Касабланка, Марокко, 1999
  • Цитадель центр, Чикаго, 2003
  • Конгрес-центр, Стрельна, Росія, 2007
  • Готель W Barcelona, Барселона, 2010

Галерея творів[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Jean-Louis André et Patrick Genard. «Swift, Architecture & Technologie». Publicado por Taller Design, 1991.
  • «Ricardo Bofill. Barcelona Airport». Edizioni Tecno, Milán, Italia 1991.
  • Ricardo Bofill, Jean-Louis André. «Espacio y Vida». Tusquets, Barcelona, España 1990.
  • Annabelle D'Huart. «Ricardo Bofill». Editions du Moniteur, París, Francia 1989.
  • Ricardo Bofill, Jean-Louis André. «Espaces d'une vie». Odile Jacob, París, Francia 1989.
  • «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura: Edificios y proyectos 1960–1984». Gustavo Gili, Barcelona, España 1988.
  • Warren A. James. «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura: Buildings and Projects 1960–1984». Rizzoli International, New York, EEUU 1988.
  • «Ricardo Bofill Taller de Arquitectura». Global Architecture. Architects nº 4. Rizzoli International, New York, EEUU. 1985.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рікардо Бофіль