French
DeutschРімаль Франц — Вікіпедія
| Франц Рімаль František Rimal | |
|---|---|
 Отаман | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1880.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Громадянство |  ЗУНР |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Війни / битви | Українсько-польська війна |
| Командування | |
| командир старшинської школи УГА в Коломиї | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Франц Рімаль (чеськ. František Rimal; 1880 — ?) — український галицький військовик чеського походження, отаман УГА.
Життєпис[ред. | ред. код]
Служив у 36-му піхотному полку армії Австро-Угорщини. Брав участь у Першій світовій війні, нагороджений Орденом Залізної Корони 3 ступеня.
В Українській Галицькій Армії[ред. | ред. код]
В УГА з 26 листопада 1918 року. У 1919 році був командиром старшинської школи в Коломиї[1], випускники якої характеризували його як «великого приятеля українського народу, який приступними і ясними викладами старався вщіпити незламний патріотизм і гарячу любов до української держави»[2]. Сотник, пізніше отаман УГА.
Про ставлення Ф. Рімаля до української справи дає уявлення промова, з якою він виступив перед випускниками Школи:
«Ви, молоді українські вояки, закінчили з успіхом свою науку і вишкіл, як підстаршини і хорунжі молодої Української Армії підете на фронт боротьби за свою Батьківщину. Будьте відважні і твердо бороніть свою рідну землю від ворогів так, як боронили колись ваші козацькі предки. Але не тільки фронт мусить мати вишколених та ідейних борців за волю: теж і поза фронтом мусить хтось втримати порядок, карність і дисципліну та привернути пошану до армії. Дуже прикро, коли українські стрільці і підстаршини і фронтові старшини боронять Відчизну і свободу народу, а за їх плечима в запіллі ворог безкарно розліплює орли по своїх вікнах, його молодь регочеться по місцях і ігнорує владу і висміює українське військо. Коли таке діється у вас і далі буде діятися, то не будете мати ніякої України. Поляки насмілилися два рази секретно зайти до моєї квартири і мені пропонували перейти до них на службу. Я їх пропозиції з обуренням відкинув, бо я прирік служи-ти вашому народові, якого синів я ще за Австрії подивляв не лише за їх безмежну скромність, а також за їх велику хоробрість і героїзм. Нехай Бог наділить Вашу команду воєнною мудрістю і дасть вашому народові закріпити державну незалежність» [2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шанковський Л. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. — Вінніпеґ: видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1974. — С. 297.
- ↑ а б Федорів П. Старшинська школа піхоти УГА в Коломиї // Українська Галицька Армія: матеріали до історії.— Вінніпеґ, 1966. — Т. 3. — С. 147.
Джерела[ред. | ред. код]
- Стецишин О. Ландскнехти Галицької армії. Часопис. — Львів, 2012. — ISBN 978-966-2720-02-0.
- Топінка Є. Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії.