Ріміні — Вікіпедія

Ріміні Rimini
Комуна
Країна	Італія
Регіон	Емілія-Романья
Провінція	Ріміні
Код ISTAT	099014
Поштові індекси	47900
Телефонний код	0541
Координати	44°03′00″ пн. ш. 12°34′00″ сх. д. / 44.05000° пн. ш. 12.56667° сх. д. / 44.05000; 12.56667Координати: 44°03′00″ пн. ш. 12°34′00″ сх. д. / 44.05000° пн. ш. 12.56667° сх. д. / 44.05000; 12.56667
Висота	5 м.н.р.м.
Площа	135,48 км²
Населення	147 578 (31-12-2014)
Густота	1089,3 ос./км²
Розміщення
Мапа
Влада
Мер	Andrea Gnassi (31-5-2011)
Офіційна сторінка

Ріміні (італ. Rimini, лат. Ariminum) — місто та муніципалітет в Італії на узбережжі Адріатичного моря, у регіоні Емілія-Романья, столиця провінції Ріміні.

Ріміні розташоване на відстані^[1] близько 240 км на північ від Рима, 110 км на південний схід від Болоньї.

Населення — 147 578 осіб (2014)^[2]. Щорічний фестиваль відбувається 14 жовтня. Покровитель — San Gaudenzio di Rimini.

Українці в Ріміні[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни в окрузі Ріміні були розташовані табори полонених, куди прибули також вояки 1 Української Дивізії Української-Національної Армії (див. Дивізія «Галичина») кількістю понад 10 000, що здали зброю британцям в Австрії у травні 1945. Від початку червня до 16 жовтня дивізійники перебували у таборі ч. 5-ц б. Беллярії, згодом до половини червня 1947 у таборі ч. 1 б. Мірамаре. Життя у таборі 5-ц б. Беллярії мало познаки тимчасовости; тоді внаслідок дій радянської репатріаційної місії зголосилося до повернення на рідні землі бл. 900 осіб (8,5 %). У таборі ч. 1 були кращі життєві умови, внутрішня організація табору мала військову структуру. Табір очолював комендант (генерал-хорунжий М. Краг, підполковник Р. Долинський, майор С. Яськевич) з штабом, з 7 відділами та 8 референтурами. Таборяни були поділені на 8 полків і частини окремого призначення. У Рімінському таборі, станом на 1946 р., було 9310 осіб, у тому ч. 288 старшин, 822 підстаршин та 8200 вояків.

Релігійну опіку таборяни одержували від 4 укр.-католицьких і одного православного душпастирів-капелянів Дивізії. Охорона здоров'я була під опікою 16 лікарів і досить великої кількості санітарів. Шкільництво охоплювало ряд шкіл: початкову (для малограмотних), гімназію, торг., учительську семінарію, сер. техн., однорічну рільничу, лісництва, драматичну, дяківську та ремісничу, з численними відділами; діяли різні курси і народний університет.

Культурно-освітня праця охоплювала: таборовий театр, хори «Бурлака», «Славута» і православний церковний хор, мистецьку спілку «Веселка», три оркестри, бандуристів і ревелерсів. Виходили: щоденник «Життя в Таборі», тижневик «Батьківщина», двотижневик «Юнацький Зрив», гумористично-сатиричний двотижневик «Оса», літературно-мистецькі й популярно-наукові журнали: «Наш Шлях» і «Гроно» та неперіодичні вид. Було організоване спортивне життя (серед ін. масове змагання за Відзнаку Фізичної Вправности), і діяли різні об'єднання (правників, учителів, інженерів, ремісничий цех з підвідділами, студентська громада, літературно-мистецький клуб, товариство філателістів, пластові гуртки, читальні «Просвіти»).

Особливу опіку над табором у Ріміні розгорнув єпископ І. Бучко як голова римського Українського Допомогового Комітету.

Демографія[ред. | ред. код]

Населення за роками^[3]:

Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 18 626 іноземців з 124 країн, серед них 4012 громадян країн Євросоюзу та 2519 громадян України.^[4]

Уродженці[ред. | ред. код]

• Джованні Авреліо Авгурелло (1456—1524) — італійський поет
• Федеріко Фелліні (1920—1993) — італійський кінорежисер та сценарист.

Сусідні муніципалітети[ред. | ред. код]

• Белларія-Іджеа-Марина
• Коріано
• Риччоне
• Сан-Мауро-Пасколі
• Сантарканджело-ді-Романья
• Серравалле
• Веруккіо
• Каттоліка

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Міст Тіберія
• 
  Маяк
• 
  Пляж
• 
  Piazza Cavour в центрі, 2004
• 
  Водограй Пінья
• 
  Via di Borgo San Giuliano
• 
  Хмарочос
• 
  Хмарочос
• 
  Piazza Cavour вночі
• 
  Пляж
• 
  Мол
• 
  Piazza Tre Martiri Tempietto del Bramante
• 
  Храм Малетестіано
• 
  Портрет Сігізмундо Малетеста, Лувр

Пляж

Література[ред. | ред. код]

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Див. також[ред. | ред. код]

• Список муніципалітетів провінції Ріміні

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ріміні

Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.