Сабалан — Вікіпедія

Сабалан
перс. سبلان

Сабалан (липень 2006 р.)
Сабалан (липень 2006 р.)
Сабалан (липень 2006 р.)
38°16′01″ пн. ш. 47°50′13″ сх. д. / 38.26694° пн. ш. 47.83694° сх. д. / 38.26694; 47.83694
Тип Стратовулкан
Країна  Іран
Місце знаходження Іран
Гори Іранське нагірря, Ельбурс
Висота 4811 м[1]
Висота відносна 3283 м
Ізоляція 346 км
Вік 5,6–1,4 млн років
Останнє виверження невідомо, можливо, голоцен
Ідентифікатори і зовнішні посилання
118105
232002
Файл:Іран
Сабалан перс. سبلان‎. Карта розташування: Іран
Сабалан перс. سبلان‎
Сабалан
перс. سبلان

Мапа
CMNS: Сабалан у Вікісховищі

Сабалан або Савалан (перс. سبلان‎; азерб. Savalan) — згаслий стратовулкан висотою 4811 м. В Іранському Азербайджані, на північному заході Ірану, в остані Ардебіль. Височина Сабалану пов'язана на заході з ланцюгами Карадагу і через них з горами Вірменії і Закавказзя. Сабалан відділяється на півдні долиною річки Аджічай від західного відрога Талиських гір, що прямує до оз. Урмія і закінчується височиною Сехенд, на сході долиною р. Кара-Су від головного ланцюга Талиша. На вулканічне походження Сабалану вказує і склад порід, що складають його, і форма вершини (зрізаний конус, що почасти провалився), і присутність гарячих сірчаних джерел на його схилах. Вершина Сабалану майже завжди покрита снігом.

Див. також[ред. | ред. код]

Фототека[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

  • Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сабалан
  • Volcano Live [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Global Volcanism Program: Sabalan [Архівовано 26 березня 2013 у Wayback Machine.]
  • Williams, Richard S., Jr.; Ferrigno, Jane G. (eds.) (1991). Satellite Image Atlas of Glaciers of the World -- Middle East and Africa. USGS Professional Paper 1386-G. с. 37—39. Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 24 серпня 2014.
  • Peaklist.org: Iran Mountain Ultra-Prominence [Архівовано 7 січня 2019 у Wayback Machine.]
  • Story of a climb to Mount Sabalan
  • Hamed Tohidi's Blog about Mount Sabalan

Виноски[ред. | ред. код]

  1. GLOBAL VOLCANISM PROGRAM. Архів оригіналу за 26 березня 2013. Процитовано 24 серпня 2014.