Савицька Світлана Євгенівна — Вікіпедія

Світлана Євгенівна Савицька
рос. Светлана Евгеньевна Савицкая
Дата народження 8 серпня 1948(1948-08-08) (75 років)
Місце народження Москва
Країна: СРСР СРСР, Росія Росія
Alma mater: Московський авіаційний інститут імені Серго Орджонікідзе
Спеціальність: • спортивний льотчик
• льотчик-інструктор
• космонавт-дослідник
• бортінженер
Військове звання: майор і полковник
Місії: 1. «Союз Т-5», «Союз Т-7», «Салют-7» (1982)
2. «Союз Т-12», «Салют-7» (1984)
Час у космосі: 1. 7 діб 21 год. 52 хв.
2. 11 діб 19 год. 14 хв.
Кількість виходів: один (3 год 35 хв.)
Нагороди:

Герой Радянського Союзу — 1944 Герой Радянського Союзу — 1968

Орден Леніна — 1982 Орден Леніна — 1984 Орден «Знак Пошани»
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу»
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу»

Світла́на Євге́нівна Сави́цька (рос. Светлана Евгеньевна Савицкая; нар. 8 серпня 1948(19480808))  — льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (1982, 1984). Першою з жінок зробила вихід у відкритий космос, де провела 3 години 35 хвилин. Заслужений майстер спорту СРСР (1970), кандидат технічних наук (1986).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 8 серпня 1948 року в Москві в родині маршала авіації, двічі Героя Радянського Союзу Євгена Яковича Савицького. У 1966 році закінчила школу.

Після закінчення середньої школи вступила в інститут і одночасно сіла за штурвал літака. Освоїла типи літаків МіГ-15, МіГ-17, Е-33, Е-66Б. Займалася парашутною підготовкою.

Встановила 3 світових рекорди в групових стрибках з парашутом зі стратосфери і 15 світових рекордів на реактивних літаках. Абсолютна чемпіонка світу з вищого пілотажу на поршневих літаках (1970). За свої спортивні досягнення в 1970 році була визнана гідною звання заслужений майстер спорту СРСР.

У 1971 році закінчила Центральну об'єднану льотно-технічну школу при ЦК ДТСААФ СРСР, отримала кваліфікацію «льотчик-інструктор».

У 1972 закінчила Московський авіаційний інститут (МАІ) імені Серго Орджонікідзе і почала працювати в Центральному аероклубі ім. В. П. Чкалова в Москві на посаді льотчика-інструктора.

У 1974 році закінчила спеціальний курс навчання пілотування МіГ-21 і була відряджена до Школи льотчиків-випробувачів Льотно-дослідницького інституту (ЛІІ) для виконання рекордних робіт.

У 1976 році закінчила літакове відділення Школи льотчиків-випробувачів Льотно-дослідницького інституту (ЛІІ) Міністерства авіаційної промисловості (МАП) у місті Жуковський і перейшла на роботу в НВО «Взлет» Мінрадіопрома на посаді льотчик випробувач; здійснювала польоти на МіГ-21, Су-7, Іл-18, Іл-28.

За час роботи льотчиком-випробувачем освоїла понад 20 типів літаків, набула кваліфікацію «льотчик-випробувач 2-го класу».

У травні 1978 року почала працювати льотчиком-випробувачем Московського машинобудівного заводу (ММЗ) «Скорость» конструкторського бюро (КБ) А. С. Яковлєва.

30 липня 1980 року на засіданні Державної міжвідомчої комісії Світлана Савицька була рекомендована до зарахування в кандидати в космонавти ММЗ «Скорость» і в серпні 1980 року була відряджена до загону космонавтів НВО «Енергія».

23 червня 1981 року після закінчення загальнокосмічної підготовки була призначена космонавтом-випробувачем ММЗ «Скорость».

З 8 грудня 1981 по 4 серпня 1982 року проходила підготовку як космонавт-дослідник першого (основного) екіпажу корабля «Союз Т-7» за програмою другої експедиції відвідування (ЕП 2) ДОС «Салют-7», разом з Леонідом Поповим та Олександром Серебровим.

З 19 по 27 серпня 1982 року Савицька здійснила свій перший політ в космос як космонавт-дослідник корабля «Союз Т-7». Працювала на борту орбітальної станції «Салют-7». Тривалість польоту склала 7 діб 21 годину 52 хвилини 24 секунди.

15 травня 1983 була переведена на роботу в загін космонавтів НВО «Енергія». Призначена космонавтом-випробувачем і заступником начальника 292-го відділу НВО «Енергія».

З 26 грудня 1983 по 4 липня 1984 року проходила підготовку як бортінженер першого (основного) екіпажу корабля «Союз Т-12» за програмою четвертої експедиції відвідування орбітальної станції «Салют-7», разом з Володимиром Джанібековим та Ігорем Волком.

З 17 по 25 липня 1984 року здійснила свій другий політ у космос як бортінженер корабля «Союз Т-12» та станції «Салют-7». Під час роботи на борту орбітальної станції «Салют-7» 25 липня 1984 першою з жінок здійснила вихід у відкритий космос. Час перебування у відкритому космосі склала 3 години 35 хвилин. Тривалість космічного польоту склала 11 діб 19 годин 14 хвилин 36 секунд. За 2 рейси в космос загальний час перебування в польоті склав 19 діб 17 годин 7 хвилин.

5 квітня 1985 року була призначена інструктором-космонавтом-випробувачем.

З грудня 1984 по листопад 1985 року проходила підготовку до польоту за програмою експедиції відвідування станції «Салют-7» як командир жіночого екіпажу разом з Катериною Івановою та Оленою Доброквашиною. Спочатку політ планувався на листопад 1985 року, але через несправність орбітальної станції «Салют-7» був перенесений на березень 1986 року. У листопаді 1985 політ був скасований через дострокове повернення на Землю екіпажу четвертої основної експедиції орбітальної станції «Салют-7» у зв'язку з хворобою командира Володимира Васютіна.

25 лютого 1986 року Савицька захистила дисертацію в МВТУ ім. Баумана та отримала ступінь кандидата технічних наук. Того ж року Світлана Євгенівна почала підготовку як командир експедиції відвідування орбітального корабля «Мир» на кораблі «Союз ТМ» як командир жіночого екіпажу, разом з Катериною Івановою та Оленою Доброквашиною. Але незабаром припинила підготовку в зв'язку з виходом у декретну відпустку. 11 листопада 1986 року у Савицької народився син Костянтин.

27 жовтня 1993 року Світлана Савицька була відрахована із загону космонавтів у зв'язку з відходом на пенсію за вислугу років у званні майора запасу.

Після виходу із загону космонавтів з 27 жовтня 1993 року по 15 квітня 1994 року працювала заступником начальника 291-го відділу НВО «Енергія».

У 1994—1995 роках працювала доцентом МАІ, займалася питаннями економіки та інвестицій.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Ще наприкінці 1980-х років Світлана Савицька зайнялася суспільно-політичною діяльністю. З березня 1989 по 1990 рік була депутатом Верховної Ради СРСР (за квотою від Радянського фонду миру).

З 1990 по жовтень 1993 рік була народним депутатом РФ, член депутатської групи комуністів. Працювала в Комітеті з міжнародних справ і була секретарем парламентської групи, де займалася розробкою законодавства, пов'язаного з соціальними проблемами.

У грудні 1993 року балотувалася на виборах у Державну Думу РФ I скликання від «Громадянського Союзу», але не була обрана.

17 грудня 1995 року обрана депутатом Державної Думи РФ II скликання у Пушкінському одномандатному виборчому округу № 113 (Московська область) від блоку «Спільна справа» Ірини Хакамади, але перейшла у фракцію КПРФ. Працювала в комітеті з оборони (була головою підкомітету з питань військово-технічної політики і перспективним проектам).

У грудні 1999 року була обрана депутатом Державної Думи РФ III скликання у Пушкінському одномандатному виборчому округу № 113 (Московська область) від КПРФ.

7 грудня 2003 року була обрана депутатом Державної Думи РФ IV скликання общефедеральному списку виборчого об'єднання КПРФ.

2 грудня 2007 року була обрана депутатом Державної Думи РФ V скликання за списком КПРФ, регіональна група № 81 (Санкт-Петербург).

Світлана Савицька є заступником голови Комітету Державної Думи з оборони, членом Комісії Думи з розгляду витрат федерального бюджету, спрямованих на забезпечення оборони та державної безпеки РФ. Була членом Центральної ради Всеросійського громадсько-політичного руху «Духовна спадщина».

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Світлана Савицька нагороджена двома медалями «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу і двома орденами Леніна (1982, 1984), орденом «Знак Пошани» (1976), визнана гідною спеціальної медалі за встановлення жіночого світового рекорду перебування у відкритому космосі, також має золоту медаль і 18 дипломів FAI, 16 золотих спортивних медалей СРСР.

Її ім'ям названа мала планета (астероїд) — № 4118 (Света).

З серпня 1996 року є членом Президії Народно-патріотичного союзу Росії (НПСР).

Доцент, дійсний член (академік) Міжнародної академії астронавтики.

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружена, чоловік — Хатковський Віктор Станіславович (1944 р.н., льотчик, інженер-конструктор Московського машинобудівного заводу імені Ільюшина). Син — Хатковський Костянтин Вікторович (1986 р.н.).

Батько Світлани Євгенівни — Євген Якович Савицький — також двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-ас, Маршал авіації СРСР, політик (депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання в 19621966 роках.).

Санкції[ред. | ред. код]

25 лютого 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, її внесли до санкційного списку Євросоюзу.[1]

11 березня 2022 року її внесли до санкційного списку Великої Британії.[2]

30 вересня 2022 року була внесена до санкційних списків США.[3]

24 лютого 2023 року внесена до санкційного списку Канади, як «причетна до триваючого порушення Росією суверенітету і територіальної цілісності України».[4]

Також перебуває в санкційних списках Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. L_2022052EN.01000101.xml. eur-lex.europa.eu. Процитовано 30 березня 2023. 
  2. Who is subject to financial sanctions in the UK?. GOV.UK (англ.). Процитовано 30 березня 2023. 
  3. [Russia-related Designations and Designations Updates; Publication of Russia-related Frequently Asked Question https://home.treasury.gov/policy-issues/financial-sanctions/recent-actions/20220930].  {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  4. Canada, Global Affairs (28 листопада 2022). Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC. Архів оригіналу за 17 березня 2023. Процитовано 30 березня 2023. 
  5. САВИЦЬКА Світлана Євгенівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]