Саліна (урочище) — Вікіпедія

Саліна
місце трагедії
місце трагедії
Загальна інформація
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Старосамбірський район
Рада Солянуватська сільська рада
Тип ландшафту гірський
Географічні координати 49°34′55″ пн. ш. 22°45′50″ сх. д. / 49.58194° пн. ш. 22.76389° сх. д. / 49.58194; 22.76389Координати: 49°34′55″ пн. ш. 22°45′50″ сх. д. / 49.58194° пн. ш. 22.76389° сх. д. / 49.58194; 22.76389
Карта
Саліна. Карта розташування: Україна
Саліна
Саліна
Саліна. Карта розташування: Львівська область
Саліна
Саліна
Мапа

Салі́на — урочище й колишня соляна шахта в Україні, Старосамбірському районі Львівської області, поблизу села Солянуватка, що біля Добромиля.

Впродовж століть шахта була відома не тільки в Галичині, а й у Польщі, Словаччині, Австрії. Пізніше в урочищі існував санітарно-оздоровчий комплекс — санаторій на 365 ліжок та оздоровчі заклади для лікування туберкульозу, пневмонії та бронхіальної астми1986 році закритий Львівським облздороввідділом).

Злочин[ред. | ред. код]

У червневі дні 1941 року в Саліні органи НКВС вбили близько 3600 чоловік, копальня була вщерть заповнена людськими тілами.[1] Мешканці Солянуватки розповідають, що до Саліни напередодні трагедії з Перемишля були пригнані арештанти. Під час екзекуції весь час працювали в Саліні двигуни, аби заглушити постріли і крики мордованих. Окрім того, згідно зі свідченнями місцевих жителів, з того самого Перемишля привезли вантажівками також і тіла уже вбитих людей. Коли катам не вистачмло набоїв, людей били дерев'яними молотами і напівживими скидали в шахту, на стометрову глибину.

Свідчення свідків про розстріли: «В суботу 26 червня 1941 p. мешканці містечка Добромиль відкрили на Саліні за містом, поблизу села Ляцьке (тепер Солянуватка), яму, повну трупів. Яма-шиб, глибока на яких 36 метрів, скривала в собі 77 трупів. Теж знайдено 51 трупів помордованих НКВС в'язнів в двох провізоричних могилах на подвір'ї в'язниці, рештки спалених трупів в будинку дирекції лісів. Тіла страдальників були так побиті, що багатьох з них не можна було вже розпізнати. Пізнати вдалось: о. Кебуза з с. Макової. Він мав поломані руки і відтятий язик. Далі ще знайдено Миколу Возьного з Ляцького, якого тіло було подіравлене штиками. Як вдалось устійнити, екзекуція большевицьких опричників відбулася в четвер 26 червня, а її виконавцями були: голова міськради Петровський, секретар райпарткому Бубнов і місцевий міліціянт Кремер. Стверджено теж, що відступаючі відділи совєтської армії забили в селі Княжполі о. Петра Дутка і п'ятьох селян»[джерело?].

Серед убитих — зокрема, радянський прокурор, голова сільської ради з Губичів Іван Войтович.

Збереження пам'яті[ред. | ред. код]

З метою вшанування пам'яті українських та польських в'язнів-жертв злочинів НКВС 27-28 квітня 2012 року відбулася акція «Марш пам'яті», що передбачала спільну пішу ходу української та польської молоді останнім шляхом в'язнів-жертв Перемишльської тюрми до урочища Саліни[2]. В акції брала участь молодь Старосамбірського району і Перемишльського повіту (Республіка Польща)[3].

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. П'єцух М. Трагедія Саліни. НКВС зробило львівську шахту братською могилою [Архівовано 27 грудня 2011 у Wayback Machine.] // Історична правда. — 2011. — 26 червня.
  2. ZIK: На Львівщині пройшов спільний українсько-польський «Марш пам'яті». Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 31 серпня 2012.
  3. Офіційний сайт Старосамбірської районної ради: Марш пам'яті… (фото)[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]