Самоканібалізм — Вікіпедія

Са́моканібалі́зм, або а́втоканібалі́зм — акт поїдання самого себе.[1] Схожий термін, який застосовують по відношенню до клітин, — автофагія.

Посеред людей[ред. | ред. код]

Як звичний випадок[ред. | ред. код]

Певна кількість самопоїдання відбувається неусвідомлено, коли тіло споживає мертві клітини язика та щік. Ковтання власної крові з ненавмисного пошкодження (наприклад кров з носа) не вважають актом канібалізму.

Як хвороба[ред. | ред. код]

Оніхофагія (обкусування нігтів), яка набуває форми спотворення смаку, хоча дехто вважає обкусування нігтів формою канібалізму. Іншими формами спотворення смаку є поїдання власного волосся, що може створити жмут в шлунку.

Як вибір[ред. | ред. код]

Деякі люди можуть практикувати самоканібалізм як екстремальну форму модифікації тіла, наприклад поїдання власної шкіри.[2] Інші можуть вживати власну кров — так званий автовампірізм,[3] але смоктання крові з ран не вважається канібалізмом. Плацентофагія (поїдання тваринами власної плаценти) може бути формою самоканібалізму.[джерело?]

Як злочин[ред. | ред. код]

Про примусовий самоканібалізм як форму тортур або військового злочину повідомляла Елізабет Баторі, яка стверджувала, що деякі з її слуг були примушені їсти власну плоть на початку 17-го століття.[4] В 16-му столітті іспанські колонізатори змушували місцевих їсти власні яєчка.[5] Були інциденти наступного року після 1991 Haitian coup d'état.[6] В 1990-х молодих людей в Судані змушували їсти власні вуха.[7]

Посеред тварин[ред. | ред. код]

Іноді тварини (особливо собаки, мавпи, ведмеді) можуть відгризають частини свого тіла (лапи, хвости) для самозбереження, наприклад при потраплянні в капкан.[8] В 2007 році в національному парку «Тессо Ніло» на Суматрі було сфотографовано тигра який відгриз передню лапу щоб врятуватися від пастки.[9] Такі випадки не вважаються самоканібалізмом, тому що ці тварини не поїдають частини свого тіла, а відгризають їх.

Короткохвості цвіркуни відомі тим що поїдають власні крила.[10] Існують дані про деяких тварин, які перетравлюють власні нервові тканини, коли вони трансформуються в нову фазу життя, наприклад, Salpa maxima. Асцидії мають нервовий вузол в голові, який перетравлюється після прикріплення себе до каміння та стає стаціонарним, формуючись в актино-схожий організм. Цим доводилось, що нервові тканини використовуються для переміщення.

Самоканібалізм був задокументований в північно-американської пацюкозмії: одна піймана змія невдало намагалась з'їсти себе, померла під час другої спроби. Інша пацючна змія була знайдена, коли намагалась проковтнути біля ⅔ власного тіла.[11] Але за сучасними науковими уявленнями, таку поведінку змій не вважають самоканібалізмом тому, що такі дії не виглядають навмисними.[8]

Більшість плацентарних ссавців поїдають власні плаценти під час пологів. Така поведінка називається плацентофагією.

Згадування в культурі[ред. | ред. код]

Античний символ Уроборос зображено кусаючим власний хвіст.
  • Ерісіхтон з Грецької міфології їв самого себе в ненаситному голоді, що було його покаранням Дементрою;
  • В повісті про короля Артура король Агрестс стає очманілим після різанини християнського послідовника у власному місті та їсть власні руки;
  • Стівен Кінг в короткій повісті «Той що хоче вижити», про чоловіка на маленькому острові;
  • В романі Ганнібал;
  • Autopsy має пісню про самоканібалізм;
  • Rammstein пісня «Mein Teil» (на пісню надихнула історія Армін Майвес);
  • Коротка історія «Дикий рот» японського науково-фантастичного письменника Сакьо Комацу;
  • В японському фільмі жахів «Гола кров»;
  • В германо-скандинавській міфології Йормунгард кусає власний хвіст, оточуючи всесвіт;
  • Самоканібалізм є базою сюжету науково-фантастичної оповідання «Безхребетний» Алека Невала-Лі;
  • В пародійному фільмі «Космічні яйця» Мела Брукса персонаж Піца їв себе до смерті після того, як закрив себе в машині;
  • В романі «Битва королів» Джорджа Мартіна Леді Хорнвуд знайдена померлою від голоду після можливого поїдання власних пальців;
  • В романі жахів «Ритуал» Грехема Мастертона;
  • В манга серіях One Piece, Зеф їсть свою ногу попередньо приготовлену, щоб уникнути голодної смерті;
  • В американському науково-фантастичному телесеріалі «Світляк» Реаверс їсть себе та робить інші модифікації тіла;
  • В грі The Elder Scrolls III: Morrowind.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Man-eaters: The Evidence for Coastal Tupi Cannibalism» mei(sh) dot org. Архів оригіналу за 25 червня 2006. Процитовано 11 січня 2017.
  2. ↑ See Benecke above.
  3. ↑ NCBI PubMed
  4. ↑ Adams, Cecil «Did Dracula really exist?»
  5. ↑ [1]Miguel A. De La Torre[en], «Beyond Machismo: A Cuban Case Study» (citing Diana Iznaga, «Introduction» to Fernando Ortise, Los negros curros (La Habana: Editorial de Ciencias Sociales, 1986) xviii-xix.
  6. ↑ Chin, Pat.
  7. ↑ Lambeth Daily News 6 August 1998
  8. ↑ а б Autocannibalism.
  9. ↑ Tiger chews its leg off to escape trap.
  10. ↑ Taber, Stephen Welton (2005) Invertebrates Of Central Texas Wetlands, page 200.
  11. ↑ Mattison, Chris (2007). The New Encyclopedia of Snakes. Princeton, N.J.: Princeton University Press. с. 105. ISBN 0-691-13295-X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Самоканібалізм&oldid=40815569