French
DeutschСанто Прунаті — Вікіпедія
| Санто Прунаті | ||||
|---|---|---|---|---|
| Sante Prunati | ||||
|
| ||||
| При народженні | Sante Prunati | |||
| Народження | 1656 Верона | |||
| Смерть | 1728 | |||
| Верона | ||||
| Національність | італієць | |||
| Країна | Італія | |||
| Навчання | у | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | бароко, рококо | |||
| Роки творчості | 1750 −1725 | |||
| Вплив | Йоган Карл Лот | |||
| Вчитель | Biagio Falcierid і Andrea Voltolinod | |||
| Відомі учні | Giambettino Cignarolid | |||
| Твори | вівтарні образа, портрети, картини алегорії | |||
| Діти | Michelangelo Prunatid[1] | |||
| | ||||
 Санто Прунаті у Вікісховищі | ||||
_-_Interior_-_Nave_left_part_-_Cappella_Abbazia-Lazzari_%E2%80%98%E2%80%99the_Redeemer_between_Tobias,_the_Angel_and_the_Saints_Liborio_and_Francis_de_Sales%E2%80%99%E2%80%99_by_Sante_Prunati.jpg)
Санто Прунаті (італ. Sante Prunati; 1656, Верона — 1728, Верона) — італійський художник доби бароко.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в місті Верона. Художню майстерність опановував в майстерні Андреа Вольталіні. Навчався також у художника Б'яджо Фалькієрі (1628—1703), у якого навчались також Алессандро Маркезіні(1664—1738) та Андреа Вольталіні.
В 19-річному віці запрошений на працю у Віченцу на тераферму, де створив вівтар для церкви Сан Антоніо Сан-Феліче.
Згодом перебрався в Венецію, де вивчав твори художника Йогана Карла Лота, німця за походженням. Веронські митці давно втратили риси самобутньої художньої школи і їх художні манери розчинились в інтернаціональному мистецтві бароко, одним із центрів якого наприкінці XVII і на початку XVIII століть була Венеція.
Став мандрівним художником, котрий в пошуках нових замовлень працював у Болоньї, Турині, Бергамо. Повернувся у Верону, де виконав декілька різних замовлень, серед яких і вівтар для приватної каплиці в Катедральному соборі міста.
Мав власну художню майстерню, де стажувалась низка провінційних художників, серед яких його син Мікеланджело Прунаті та Феліче Тореллі (1667—1748), батько художника Стефано Тореллі. Останній перебрався в Петербург, де став придворним художником імператриці Катерини ІІ.
Помер у Вероні.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Йоган Карл Лот. «Юпітер і Меркурій в гостях у Філемона та Бавкіди». Музей історії мистецтв, Відень. -
Йоган Карл Лот. «Старий селянин із люлькою» -
Феліче Тореллі. Вівтар «Мадонна з немовлям і святими»
Див. також[ред. | ред. код]
- Бароко
- Живопис бароко
- Вівтар
- Рококо
- Феліче Тореллі
- Стефано Тореллі
- Джамбеніто Чіньяролі
- Веронська школа
- Венеційська школа
- Прунаті (значення)
- Академія мистецтв Болоньї
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Diego Zannandreis e Giuseppe Biadego, «Le vite dei pittori, scultori e architetti veronesi», 1891.
- Гос. Эрмитаж. «Западноевропейская живопись». каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976, с. 112.
|
