French
DeutschСараджишвілі Давид Захарович — Вікіпедія
| Сараджишвілі Давид Захарович | |
|---|---|
| груз. დავით ზაქარიას ძე სარაჯიშვილი | |
 | |
| Народився | 28 жовтня 1848 Тифліс, Кавказьке намісництво, Російська імперія |
| Помер | 20 червня 1911 (62 роки) Тифліс, Російська імперія |
| Поховання | Дідубійський пантеон і Кашветі |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | підприємець, філантроп |
| Alma mater | Перша тифліська чоловіча гімназіяd (1866), Імператорський Санкт-Петербурзький університетd і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла (1871) |
| Автограф | .svg){kind=small} |
Давид Захарович Сараджишвілі (Сараджев; груз. დავით ზაქარიას ძე სარაჯიშვილი; 1848–1911) — грузинський вчений, підприємець і меценат. Засновник кількох коньячних заводів, серед яких Тбіліський, Єреванський, Кизлярський та Каларашський.
Біографія[ред. | ред. код]
Давид Сараджишвілі народився 28 жовтня 1848 року в Тифлісі. Батько — купець Захар Давидович Сараджишвілі (1810—1880). Мати — Єлизавета Саванелі. Сестри — Катерина та Марія[1].
У 1866 році він з відзнакою закінчив Першу класичну гімназію Тифліса. Після чого вступив на факультет природознавства Петербурзького університету, проте через рік продовжив навчання в Німеччині в Гейдельберзькому університеті. Закінчив університет у 1871 році, отримавши ступінь доктора хімічних та філософських наук[2] .
Після навчання вивчав сільське господарство в німецьких містах Гоффенгайм та Галле. З 1878 по 1879 вивчав виноробство у Франції, де познайомився з виноградарем Жаном Батистом Камю[3], засновником Коньячного Будинку Камю, який надалі допомагав Сараджишвілі технічними засобами для виробництва коньяку. В 1880 Сараджишвілі повернувся в Тифліс. У травні 1880 року помер його батько і залишив спадок у розмірі 700 000 рублів. Восени 1880 року Сараджишвілі одружувся з Катериною Поракішвілі. Подружжя у шлюбі дітей не мало[2][1].
На початку 1880-х років Сараджишвілі подорожує, вивчаючи роботу підприємств з виробництва міцного алкоголю. У 1884-85 роках заклав фундамент під будівництво майбутнього Тбіліського коньячного заводу, який відкрився у 1888 році. В 1885 Сараджишвілі разом зі своїм тестем Іваном Поракішвілі купив у Дагестані винокурні цехи і створив Кизлярський коньячний завод[4]. Також 1885 року в Тифлісі Сараджишвілі побудував ректифікаційний завод з перегонки фруктової та виноградної горілки. У 1887 році у Тифлісі відкрив лікерний завод[2]. У1894 відкрив коньячний завод в Єревані, в 1895 в Калараші, а 1896 в Баку[5]. Також він володів горілчаним заводом у Владикавказі[2].
Сараджишвілі першим на своїх підприємствах у Російській імперії почав виготовляти коньяк шляхом витримування виноградного спирту в бочках із гірського кавказького дуба[6][7]. Підприємства Сараджишвілі займали майже монопольне становище у Російській імперії. Загальний обсяг продукції в 1890 становив — майже 218 тисяч пляшок, а в 1910—600 тисяч пляшок[8] .
За заслуги у виробництві алкогольних напоїв Сараджишвілі отримав звання комерції радник, а в 1913 його компанія отримала звання «Постачальник двору Його Імператорської Величності»[3] .
В останні роки Сараджишвілі був тяжко хворий — у нього виявили рак. Помер 20 червня 1911 року. Похоронна служба пройшла у храмі Сіоні. Промову на похоронній процесії вимовив поет Акакій Церетелі. Сараджишвілі був похований на Дідубійському пантеоні . У 1938 році рештки подружжя був переміщені на нове місце. З ініціативи засновника та президента акціонерного товариства «Сараджишвілі» Гуджі Бубутеїшвілі в 1995 році рештки Давида Сараджишвілі та Катерини Поракішвілі були перепоховані біля церкви Кашветі[2][9] .
Благодійність[ред. | ред. код]
Давид Сараджишвілі займався благодійністю, підтримував багатьох відомих грузинських художників та музикантів. Сараджишвілі був ініціатором створення комітету, який займався фінансуванням талановитої молоді та видавав стипендії на здобуття освіти у Росії та за кордоном. Серед стипендіатів Сараджишвілі були композитори Захар Паліашвілі, Дмитро Аракішвілі, Мелітон Баланчивадзе, Коте Поцхверашвілі, Іа Каргаретелі; художники Георгій Габашвілі, Мойсей Тоїдзе, Григол Месхі; скульптор Яків Ніколадзе; співаки Вано Сараджишвілі, Валеріан Кашакашвілі; вчений Філіппе Гогічашвілі; майбутній грузинський патріарх Калістрат[10][11] . Спонсував археологічні розкопки під керівництвом Еквтіме Такаїшвілі. Також Сараджишвілі був меценатом будівництва будівлі дворянської гімназії (зараз Тбіліський державний університет)[2] .
Надавав допомогу грузинським соціал-демократам, зокрема 1910 року, за даними департаменту поліції, виділяв щомісячну стипендію у розмірі 150 рублів політику Ною Жорданії[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Андрей Островский. Кто стоял за спиной Сталина?. — СПб : ОЛМА Медиа Групп, 2002. — С. 625. — ISBN 5-7654-1771-X.
- ↑ а б в г д е Бескорыстные меценаты // Тифлисский журнал. — 2013. — № 1 (23 апреля). — С. 23—24. Архівовано з джерела 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
- ↑ а б Екатерина Микаридзе (5 липня 2016). Давид Сараджишвили: история бескорыстного бизнесмена и патриота. sputnik-georgia.ru (рос.). Sputnik Грузия. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Тинчуев Саид. Сокровища кизлярских коньяков // Пъеътровские ведомости. — 2013. — № 23. — Число 27 (09). — С. 6—8. Архівовано з джерела 29 грудня 2018.
- ↑ Филиппов Антон. «ОН БЫЛ БЕЗУМНО ОХВАЧЕН ИДЕЯМИ СВОЕГО ДЕЛА…» // Труд. — 2001. — № 211. — Число 15 (11). Архівовано з джерела 11 жовтня 2018. Процитовано 13 листопада 2021.
- ↑ Кизлярский коньяк: традиционный вкус и верность качеству (рос.). Комсомольская правда. 21 вересня 2009. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
- ↑ Яценко Наталья. Коньяк не терпит суеты // Эксперт Юг. — 2009. — № 30—31. — Число 17 (8). Архівовано з джерела 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
- ↑ [1] — Litres, 2018. — 480 с. Архівовано з джерела 13 листопада 2021
- ↑ Храм Кашвети. travelgeorgia.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Екатерина Микаридзе (25 жовтня 2018). Что связывает тбилисский Дом писателей с «Титаником» и Мандельштамом. sputnik-georgia.ru (рос.). Sputnik Грузия. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Мария Сараджишвили (2017-03=27). Каллистрат (Цинцадзе) – патриарх непростого времени. pravoslavie.fm (рос.). Интернет-журнал «Православие.фм». Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2018.
|
